ПОВЕРНЕННЯ СЕРЦЯ

ПОВЕРНЕННЯ СЕРЦЯ

Катакомби затремтіли, коли вони підняли Книгу.
Холодний вітер, що не належав жодному світові, вирвався з темряви — це Моргана відчула, що її сила розсипається.

Привид стояв у центрі залу, де під ногами виблискували древні руни.
Елвонора — трохи осторонь, стискаючи книгу так, ніби це її власне життя.

---

Ритуал починається

Він поклав руки на груди — на місце, де колись било його серце.

Здавалося, що він простромлює самого себе.
Його пальці занурилися у тінь, яка колись була живою плоттю.

— Ти впевн… — почала Елвонора, але він тихо її зупинив.

— Я чекав на тебе століттями.
Якщо моє серце може повернути тебе собі — я піду на це знову.
Тільки тепер не в темряву… а до світла.

Тінь усередині нього заклекотіла, наче кипляча смола, і він стиснув зуби від болю — того болю, що він забув ще за життя.

З грудей вирвався смерть-холодний подих, і перед ним з’явилося щось схоже на чорний кристал — стиснута, закам’яніла форма його серця, позбавленого світла.

Елвонора ахнула — у її очах світився жах.

— Ти… ти був таким порожнім…

Він посміхнувся крізь біль.

— Але чекав на тебе.

---

Чорне серце починає тріскатись

Книга, що лежала біля ніг Елвони, сама розгорнулася.
На сторінках загорілися символи — золоті, живі.

— Читай, — сказав він. — Лише твоє світло може повернути мені моє.

Елвонора піднесла книгу.
Її голос був тремтячим, але сильним:

> “Світло, що було вкрадене, повернись.
Те, що закам’яніло, — дихай.
Темне серце хай розіб’є голос живої душі.”

Слова зірвалися з її губ, мов пісня, і раптом…
Чорний кристал затремтів, почав світлішати.

Спершу — сріблом.
Потім — золотом.

Він застогнав — тіло його тремтіло, майже розпадалося.

Елвонора кинулася до нього:

— Тримайся! Ти повинен повернутись!
Ти не можеш мене залишити!

І тоді сталося неможливе.

---

ЙОГО СЕРЦЕ ПОЧИНАЄ БИТИ

Кристал розсипався пилом.
І в його грудях — глухо, слабко, але невпинно — прозвучав удар.

Туп.

Другий.

Туп.

Його тіло спалахнуло теплом, якого він не відчував сотні років.
Очі, що завжди світилися примарним блиском, нарешті засяяли людським світлом.

Він упав на коліна, важко вдихаючи — вперше за століття.
А Елвонора притиснула його голову до своїх грудей, плачучи:

— Ти… теплий… ти живий…

Він підняв погляд на неї:

— Тепер я смогу боротися за тебе як людина…
А не як тінь.

---

І в ту ж секунду, коли його серце відродилося —
підземелля розірвав scream, який належав не світу живих.

Моргана відчула, що він повернув те, що вона колись відібрала.

Темрява зрушилася з місця.

Вони знали:
битва почнеться тепер.