КНИГА РОЗСІЯННЯ ТЕМРЯВИ

---

КНИГА РОЗСІЯННЯ ТЕМРЯВИ

Катакомби вели їх до найглибшої залі — стародавньої бібліотеки, похованої під оперою століттями раніше. Повітря тут дрижало від магії, а полиці були вкриті пилом так давно, що здавалося, ніби сам час забув про це місце.

Привид ішов попереду, хоч його постать мерехтіла — кожен удар темної магії Моргани роз’їдав його, стирав із реальності. Але він тримався. Бо знав: у тій Книзі була остання надія не лише врятувати Елвонору… а й звільнити їхнє кохання від прокляття.

Елвона йшла поруч, але з кожним кроком її погляд темнів. Тінь Моргани ще трималася в ній, прошепочуючи фальшиві істини, намагаючись стерти її власну пам’ять.
Та саме тому вони мали знайти Книгу.

І ось вона.

На вівтарі з чорного каменю лежав том у ланцюгах —
книга, яку згадували лише в легендах.

“Liber Animae” — Книга Душ.

Він торкнувся кришки.
Холод пройняв руку навіть його — безтілесного, безсердечного, приреченого.
Книга щось відчула.
Розпізнала.
І ланцюги самі по собі розімкнулися.

Сторінки почали перегортатися, зупинившись на древньому заклятті:

«Як розсіяти Темну Кров і повернути Світло тому, хто народжений тінню»

Їх обох пронизало передчуття.

У заклятті було написано:

Щоб знищити Моргану, потрібно роз’єднати її душу з тінями, які вона поглинула.

Щоб врятувати Елвонору — потрібно повернути її справжнє ім’я, стерте Морганою під час викрадення.

Щоб зняти прокляття з Привида — він повинен віддати те, що колись добровільно віддав темряві.

Він уперше здригнувся.

Бо те, що він віддав, було не силою…
Не кров’ю…
А серцем.

Він колись віддав його добровільно, в обмін на вічність — щоб чекати на Елвонору, навіть якщо світи впадуть у порох.
І тепер, аби зняти прокляття, він мав повернути його.

Але повернення означало… стати смертним.

Елвонора тремтіла.

Її голос зірвався:

— Ти… якщо ти повернеш серце… ти можеш загинути в битві з Морганою.

Він обережно торкнувся її щоки холодною, нечуттєвою рукою.

— Якщо я залишуся тим, ким я є… я втрачуу тебе. Бо тінь поглине тебе до кінця.
А якщо стану смертним… я зможу боротися за тебе світлом, а не тінню.

Її погляд був наповнений страхом і любов’ю — тією, яку навіть смерть не змогла знищити.

Вони знаходять спосіб.

У книзі було останнє пророцтво:

> “Лише їхнє кохання, очищене від прокляття, здатне знищити Моргану.
Бо світло народжується там, де тінь не змогла зруйнувати серце.”

Він закрив книгу.

І в ту ж мить катакомби здригнулися — Моргана відчула, що пророковане почалося.
Заграла тінь, наче холодний вітер.

— Настав час, — прошепотів він.
— Час вирішити долю темряви… і нашу.

---