Історія Музи

---

**Вона була його музою

Його голосом
Його світлом**

Вона з’явилася в опері, коли йому було ще двадцять.
Тонка, ніби вирізана з ранкового туману, із голосом, що міг зупинити годинники.
Вона не співала — вона дихала музикою, і її дихання робило стіни храмом.

Він побачив її вперше на репетиції —
нерішучу, трохи розгублену,
але з очима, в яких світилася сміливість мріяти.

Її голос торкнувся його так, як не торкався жоден людський дотик.
Він зрозумів: ось вона — його муза,
та єдина, з ким його нескінченна самотність стала тремтіти від надії.

---

Їх зустріч була випадковістю — і долею

Одного вечора вона загубила шлях у коридорах театру.
Стіни шепотіли старими мелодіями, і вона опинилася в тій частині опери, де ніхто не ходив.

Він стояв у тіні, спостерігаючи за нею —
не сміючи вийти назустріч, бо знав про свою потворність,
про шрами, що ховалися під маскою.

Але вона почула його кроки.

— Хто там? — її голос був більше цікавим, аніж наляканим.

І він уперше вийшов із тіні.

Вона не відсахнулася.
Не злякалася.
Не втекла.

Вона підійшла ближче — і сказала:

— Ти та мелодія, яку я весь час чую… це ти?

І так з’явився їх світ —
таємний, як північні тунелі,
ніжний, як тремтіння струни.

---

Її смерть стала його прокляттям

Його талант і самотність робили його ворогом для багатьох.
Але найбільше його ненавиділи ті, хто заздрив її чарівності, її чистоті —
і тому, що вона обрала спілкування з ним, а не з ними.

У ніч її першого великого виступу театр сяяв сотнями свічок.
Вона вийшла на сцену — в білій сукні, яку він власноруч перешив,
ховаючись у майстерні після опівночі.

Він слухав її з тіні,
і його душа світилася, як жива.

Але після вистави вона зникла.

Її знайшли в підвалі опери,
там, де холод пахне вапном,
а каміння пам’ятає кров.

Вороги, заздрісники, мисливці за славою —
вони позбавили її життя,
бажаючи зламати його.

Він прибіг пізно.
Встиг лише торкнутися її руки —
руки, що ще вчора творила музику.

Її пальці були холодні.

Того ж вечора він віддав серце темряві,
аби помститися.
Аби жити вічно —
і вічно шукати її.

---

Їхня історія — це любов, що стала тінню

Вона була його музою.
Він — її туманом, легендою, шепотом у стінах.

Її смерть перетворила його на привида.
Її голос став його прокляттям.
Її пам’ять — його безсмертям.

І до сьогодні він чує її пісню в темних коридорах опери —
ніби вона все ще шукає дорогу назад до нього.

---