Примарна жінка невимушено розмістилася в вітальні, з сумом подивилася на пляшку коньяку на журнальному столі. Так, існування в якості привида це не лише цілковите задоволення від виховування цих волохатих придурків. Ще й вчити її надумали.
Дівчина в кріслі напроти спала якось дуже спокійно для людини, що знаходиться в одному будинку з привидом. Це зовсім неподобство якесь, неповага до хазяйки будинку.
Хоча може дійсно б не дошкуляти більше Олегові та й цій вертихвістці разом з ним? Вона завинила перед чоловіком, як же ж завинила. Та й їхала до суду так швидко лише для того, щоб якнайшвидше розлучитися з ним, тобто звільнити його від себе.
Хіба ж вона не знала якою стала? Звичайно ж, знала, проте проклята гордість не дозволяла визнати свою провину. Розлучилися б давно, та жила б з новим коханцем. І грошей б чоловічих вистачило, й свої були також. А тепер навіть коньяком не поласувати...
Краще б псувала життя новому коханцеві. Виявив свою гадючу натуру, прямо на її похорон з’явився з новою шльондрою. Тією ж самою, що потім так невдало її Олега зваблювала. І яка швидко п’ятами накивала, ледь побачивши вдову-примару.
Мабуть, варто прислухатися до дурнуватих порад Максиміліана та Джека. Придивитися не завадить до цієї Вікторії. Якщо не буде зла чинити Олегові, нехай собі спокійно живе. А ось якщо, щось не сподобається примарній господині, то...
І щось ця дівка в кріслі занадто спокійно спить в присутності хазяйки будинку. Треба ж нагадати про себе, нехай теж поскиглить.
#8168 в Любовні романи
#1853 в Любовне фентезі
#4065 в Фентезі
#978 в Міське фентезі
Відредаговано: 26.10.2022