Знайомство з будинком та його мешканцями

Машина блимнула фарами, наче вітаючи їх. Тепла темрява та м’які сидіння почали заколисувати Віту, але голос чоловіка, що сидів поруч повертав до реальності: 
- Буду з Вами відвертий, ну, майже повністю відвертий. Ви мені дуже подобаєтесь, навіть більше ніж подобаєтесь, але одруженим я не вважав для себе можливим залицяння до іншої жінки, крім дружини.  
- Ви... 
- Та не заважайте ж мені, заради Бога. Я не якийсь там уявний шляхетний лицар, що служить своїй дамі серця. Ще й як вони це робили поза сторінками середньовічних романів. Може,  гидливий занадто... Не звертайте увагу, це просто такі мислі в голос.  
Вікторія вже відкрила рота, щоб висловити своє здивування, й не лише тим, як співрозмовник висловлює думки, а й самим перебігом думок. Ти диви який гидливий відшукався, не хотів залицятися. Потім більш розсудливо помовчала. 
- Десь півроку тому в автомобільній аварії загинула моя дружина  
- Мої співчуття, - прошепотіла дівчина. 
- Залиште їх собі, - буркнув Олег. – Вона перетворила моє життя на суцільний жах своїми ревнощами в поєднанні зі зрадами, чварами та погрозами. Розлучитися я вирішив не через Вас. Коли ми зустрілися, моя заява про розлучення вже розглядалася в суді... В результаті отриманих травм дружина впала в несвідомий стан, та померла, не виходячи із нього. Дітей в нас не було, не судилося. Залишилися тільки кіт Максиміліан та пес Джек. Вони дуже сильно сумують після смерті дружини, хоча за її життя вона їм замало уваги приділяла. І будинок наче сумує. Мені там важко залишатися самому на одинці зі всім цим. Поживіть трохи в моєму будинку, кімнат там достатньо, я нав’язливим не буду. 
- Дякую за пропозицію. В даний час не буду вдавати з себе гордовиту пані, жити мені все одно ніде. Тільки одне запитання? Ваша дружина померла півроку тому, Ви кажете про свою симпатію до мене. Проте з’явилися тільки зараз, хоча й напрочуд вчасно. Де ж Ви пропадати весь цей час, дозвольте поцікавитися? – хоробро запитала Вікторія. 
- О, бачу, в тихому болоті чорти все ж таки є, поважаю, - відповів Олег, - була ще одна активна панянка, яка побажала додати мене до свого списку трофеїв. Я ще не одразу ж розгадав її натуру. А ось мої хатні тварини виявилися мудрішими за мене. А будинок... 
- Що з будинком, - прошепотіла перелякана дівчина.  
- Ця шахрайка-початківець чомусь не залишилася в будинку більше ніж на одну ніч. Вранці її вже не було. 
На годиннику була вже північ, коли вони під’їхали до воріт будинка. На просторому ґанку господаря зустрічали розкішний кіт породи нібелунг та ретривер. 

Вікторія очікувала побачити майже готичний маєток. А замість цього побачила сучасну споруду з панорамними вікнами, яка майже сховалася в гущавині дерев.  
- Оце так і замок с привидами, - здивовано прошепотіла дівчина.  
- А я, виходить, тут у ролі такого собі Синьої Бороди, так розуміти треба, - жваво поцікавився господар.  
- Не знаю, не знаю, - в тон йому відповіла Вікторія, - не очікувала побачити такий будинок.  
- А, я ж зовсім забув сказати. Я – архітектор, цей житловий комплекс – один з моїх проектів. Після того, як заробив собі добре ім’я в нашому професійному світі, почав гонорар брати не грошима. Та не треба дивитися так перелякано, не жіночими стражданнями цікавлюсь. Вже декілька років розробляю проекти елітних житлових комплексів, і в якості гонорару обговорюю собі квартиру. Орендою цієї нерухомості займаються співробітники моєї компанії. А в цьому комплексі були окремі будинки. Місцевість мені так сподобалася, що я обрав собі саме цю споруду, і вирішив сам тут жити. Жінка була проти моїх планів жити тут, їй цікаво було лише життя великого міста.  
Віта втомлено присіла прямо на мокрому ґанку, поруч зі своїми чемоданами. 
- Я Вас мабуть втомив зовсім. Приходьте до будинка. Да залиште вже свої речі, їми займуться. Вечеряти будемо? 
- Ні, я тільки спати хочу зараз, - пробурмотіла дівчина, що майже заснула.  
- Швидко приходьте, поки не заснули прямо тут, - Олег за руку повів Віту до просторої вітальні, залитої місячним сяйвом, що поступало до кімнати через величезні вікна. – Почекайте тут мене трохи, я зараз дам розпорядження покоївці приготувати для Вас кімнату. 
Дівчина присіла в крісло та почала одразу ж занурюватися в сон.  
На порозі кімнати сиділи кіт та собака, що непомітно зайшли до будинка.