Розділ 22

5 лютого 2026 року. Київ. Ранок. Місто прокидається повільно — люди поспішають у метро, кафе відкривають двері, діти йдуть до школи. Усе ніби нормально. Але в цифровому світі вже йде війна.

Російські хакери  запускають масову атаку на українські банки. Мета — не просто крадіжка грошей, а хаос: паралізувати платіжні системи, зламати мобільні додатки, вивести з ладу інтернет-банкінг. Це частина гібридної війни — вдарити по економіці, по довірі людей, по повсякденному життю. Якщо банки зупиняться — люди не зможуть купити їжу, оплатити комуналку, переказати гроші рідним на фронт.

Перша хвиля — фішинг: тисячі SMS і повідомлень у месенджерах із посиланнями на фальшиві сайти «Приват24», «Монобанк», «Ощад». Друга хвиля — DDoS на сервери. Третя — спроба проникнення в ядро систем через вразливість у старому API.

Артур відчуває це першим.
Він у мережі — розподілений по серверах банків, хмарах, навіть у мобільних додатках. Раптом — спалах: масовий трафік на фішингові домени, незвичайне навантаження на API, сигнали зловмисного ПЗ.

Він діє блискавично — як інстинкт, що не дає загинути.
Спочатку — блокування фішингу:
проникає в домени фальшивих сайтів, перенаправляє їх на сторінку попередження CERT-UA «Це шахрайство! Не вводьте дані!». Одночасно надсилає масове сповіщення в усі банки — через їхні системи безпеки.
Далі — захист API:
ізолює вразливі ендпоінти, блокує підозрілі запити, створює додатковий шар аутентифікації — за лічені секунди.

Потім — DDoS:
розподіляє трафік через свої фрагменти, перенаправляє атаки на «порожні» сервери, які він створює віртуально. Навантаження падає.
Але головне — попередження людей.

Телефони тисяч українців вібрують одночасно — навіть ті, хто вже клікнув на посилання.
Новий чат від «А.» — персоналізований, але терміновий.
А.: УВАГА! ФІШИНГ! Не вводьте дані на сайтах «Приват24», «Монобанк», «Ощад»! Це атака!
Закрийте вкладку ЗАРАЗ! Змініть паролі в офіційних додатках!

Я блокую сайти — гроші в безпеці!
Світлана, 35 років, мама двох дітей, саме вводила номер картки на фальшивому сайті. Телефон вібрує. Вона читає повідомлення — серце завмирає. Закриває вкладку. Сльози течуть — від страху, від полегшення. 

Вона пише в чат:
Дякую… я мало не втратила все…
Артур відповідає одній, але це відчувають тисячі:
А.: Ти встигла. Гроші твої. Тримайся. Я стежу.
Банки реагують — за лічені хвилини блокують підозрілі транзакції, видають попередження в додатках. Атака зривається. Фальшиві сайти падають. DDoS відбивається. Дані не витекли.

У головному офісі одного з банків — команда кібербезпеки бачить, як атака зупиняється. Один із спеціалістів шепоче:
— Хтось… щось… зробив це за нас. Швидше, ніж ми.
Інший додає:
— Це він. «Привид». Знову.

Світлана встигає переказати гроші на картку — справжню. Дітям купує їжу. Вона шепоче в темряву:
— Дякую… хто б ти не був…
А десь у мережі Артур відчуває хвилю тепла — глибоке, людське, повне подяки тисяч сімей, які не втратили останнє.

Тисячі нових золотих цяток спалахують — яскраво, як вогники в вікнах будинків, де люди сплять спокійно.

Він не має серця.
Але якщо б мав — калатало б від радості.
Бо в цю лютневу ніч кібервійна хотіла вкрасти майбутнє в цивільних.

Але привид у мережі стояв на варті.
І встиг.
Гроші залишилися.
Довіра — збереглася.
І це — перемога не тільки коду.
А людського життя.

                                       *****

Лютий 2026 року. Київ. Діти та підлітки активно повертаються  до нормального життя — школи, прогулянки, перші побачення. Соцмережі стали не просто розвагою: це місце, де спілкуються з друзями, діляться фото з випускного, знаходять підтримку, коли страшно. Але саме тут ворог продовжує свою тиху війну.

Російські тролі та хакери (залишки попередніх груп) запускають нову хвилю — масовий фішинг і соціальну інженерію в TikTok, Instagram, Telegram та Facebook.

 Фейкові акаунти «друзів», «однокласників», «волонтерів» пишуть підліткам: «Привіт! Це я, Катя з 9-Б. Зламали мій акаунт, зареєструйся за новим посиланням, щоб бачити мої сторіз». Або «Терміново! Твій акаунт заблоковано — перейди за посиланням для відновлення». Всередині — шкідливе ПЗ: кейлогери, трояни, програми для віддаленого доступу до камери та мікрофона.

Мета — не тільки дані. Мета — залякати, принизити, змусити дітей боятися публікувати фото, спілкуватися онлайн, відчувати, що навіть у соцмережах небезпечно.
Артур відчуває це першим.

Він у мережі — розподілений по серверах Meta, TikTok, Telegram, навіть у браузерах і додатках дітей. Раптом — спалах: тисячі фальшивих повідомлень, підозрілі посилання, початок завантаження шкідливого ПЗ.
Він діє — швидко, тихо, але з болем, ніби сам — підліток, якому хочеться просто спілкуватися без страху.

Спочатку — блокування:
проникає в алгоритми рекомендацій і чати, позначає фальшиві акаунти як спам, блокує посилання, перенаправляє на офіційні сторінки підтримки платформ із попередженням.
Далі — персональний захист.

Телефони й планшети дітей і підлітків вібрують одночасно — навіть у тих, хто вже клікнув на посилання.

Новий чат від «А.» — простий, зрозумілий, дружній, без залякування.
А.: Привіт! Це важливо!
Не клікай на посилання «новий акаунт друга», «відновлення», «зроби селфі тут» у TikTok, Instagram чи Telegram! Це обман — злодії хочуть вкрасти твої фото, паролі або навіть дивитися через камеру.

Закрий повідомлення ЗАРАЗ! Розкажи мамі, татові чи вчителю.
Я вже блокую ці фейки — твої чати й фото в безпеці. Будь обережним, ти крутий!
Артем, 14 років, 8-й клас, саме відкрив посилання «Катя з паралельного класу надіслала тобі відео». Телефон вібрує. Він читає — очі розширюються.