12.

Лев сидів на тротуарі, пробував розгадати, хто така насправді Марі Шмідт, і не міг. Лікарка неохоче розповідала про себе, а з того, що сказала, пахло штучно придуманою історією. Бо хто нормальний просто так через купу років перебування в Німеччині повертається в Україну? Не в образу Україні, і не у возвеличення Німеччини. Просто факти. Ну нехай невдалий шлюб, і що? За розлучення з німцем ніхто з країни не виганяє. Європейський диплом, знання німецької та англійської й раптове повернення додому, де нікого рідного нема… І повернення куди — працювати в дурдом?!. Батьки загинули в палаючому будинку саме в той день, коли вона втекла з готелю зі загадковим німцем. І все. Ну не вірив Лев у скупу історію життя Марі, хоч вбий!.. А більше про лікарку Лев не знав, бо вона оберігала свою біографію, як фортецю. І правильно, нема чого всіляким там безруким влазити в її життя. В Марі зовсім інше призначення — повертати до реальності здурілих. Хоча «реальність» і «здурілі», за її ж словами, — це вельми-дуже філософські категорії. Може, вся причина теж у її голові? І взагалі, за останні дні Лев зробив неймовірний висновок зі свого життя: виявляється, що не те, що відбувається в житті впливає на його голову, а те, що відбувається у його голові, впливає на його життя! Фантастика! Він мав живий приклад і себе роздвоєного. Як на один і той самий факт реагувала його голова, так і змінювалося життя. Маєш тобі реалізм! А ніякого!..

Безрукий останнім часом не дивувався, що думки у нього плутані.  Він навчився за ними спостерігати. Без емоцій, як сторонній глядач, якому по цимбалах те, що твориться. Але з Марі кульгання думок його злило. Він нічого путнього не міг зліпити  з уривків нічної розмови. Чому?

Марі не така, як всі. Вона — особлива. Бо інакше не змогла б вийти на перехресні стежки його життя. Її б виплюнула його доля, яка взяла на себе непосильну ношу — постійно витягати з болота такого здоровила, як він…

Безрукий був п’яний, як ціп. Він не мав досвіду юнацьких пиятик, до зрілих теж не добрався, бо в бібліотеках, на щастя, не наливають, а тут… Набрався на вулиці з жебраком. Той вже був заряджений, а Лев помилково пожертвував йому забагато, і з величезної вдячності жебрак пригостив його з горла своєї «0,5». Казав, якщо такий добрий чоловік ним не погордує, то в нього здійсняться всі бажання, бо насправді, він не жебрак, а маг, який шукає тих, кому допомогти. Лев задумав бажання і тричі ковтнув, потім без проблем «маг» його намовив ще на дві пляшки з булочкою, і так вони, жебракуючи, набрались, що якби не всюдисуща пані Стефа, що поверталася з базару, то ночувати би Леву на смітниках, як безпритульному звіру. Пані Стефа професійно перевірила Левові кишені, зловила таксі і за Левові гроші доставила його додому. З наміром вранці провести виховну роботу, бо для чого інакше всі старання?..

Безрукий був злий, як дідько, бо сусідка перервала його філософські роздуми про смисл життя… У таксі він їй такого наговорив, що хай Бог милує…