Епілог

Кажуть, щастя не буває вічним. Втім, якби хтось сказав це графові або графині Еліхаль, йому розсміялися б в обличчя. Щастя не буває вічним, якщо не ділиться порівну між двома закоханими серцями. Закоханими навіть через роки, що проходили з радістю, сумом, приємним та не дуже несподіванками.

В цей осінній, вогкий вечір в особняку родини Еліхаль було напрочуд тихо. Тихо, але не безлюдно. Просто діти, розташувавшись на хутрі біля каміну, з розплющеними ротами слухали розповідь графа.

Двоє хлопчиків років восьми, гріли з обох боків чарівну світловолосу малечу не старше чотирьох років. І якщо праве хлопчисько було темноволосе і слухало уважно, лівий, рудий шибеник раз у раз хитро посміхався, явно щось уже задумавши.

– Ну, це зрозуміло! – перебив раптом графа руде хлопчисько, смішно труснувши головою. – Ми вже сто разів чули історію, як ви познайомилися з тіткою Шайен. А як тато з мамою познайомились?

– О-о-о, – задоволено усміхнувшись, граф потер руки. – Цю історію я із задоволенням вам розповім! Сідайте ближче.

Стрепенувшись, діти миттєво підібралися ближче. Ця історія і справді була новою і від того ще цікавішою. І, як і всі цікаві історії, її обірвали ще до початку.

– Все, на сьогодні історій вистачить, – несподівано пролунав чоловічий голос і в кімнату безшумно зайшов Ерік.

У їхньому світі вже почався сніг, що танув на плащі чоловіка.

– Юначе, вам пора додому, – звернувся він до сина. – А що до вас, графе, наступного разу забирати нашого сина може прийти моя дорога дружина.

І це було найкращою загрозою. Час може і пом'якшило руду приму по відношенню до дорогого чоловіка, але згадати бурхливу юність і прикритися сценічним амплуа на макраме по чужій нервовій системі вона все ще могла.

– Ну, та-а-а-то, ну розкажи тоді ти!

Вернон тільки скривився.

– Нічого, наступного разу розкажу.

– Наша мама нас однаково вб'є, – приречено зітхнув Ерік, розуміючи, що примарний побратим мовчати не буде, а отже, люба дружина надере вуха всім.

Похитавши головою, він все ж таки простежив, щоб син одягнувся, після чого безнадійно погрозив графу.

– Я ж не мовчатиму, звідки він це дізнався, врахуй!

Свою руду приму він любив усією душею, але це не заважало їй часом згадувати їхнє знайомство.

– Ось! Ось вона – чоловіча дружба! – вигукнув Вернон, але розповідати про знайомство Лайї та Еріка передумав.

– Гаразд, мушкетери, ми чекаємо на вас завтра всією родиною на вечерю.

Усміхнувся він, та підвівся на ноги, щоб потиснути Еріку руку.

– Це інстинкт самозбереження, – усміхнувся Ерік, та охоче потиснув руку друга.

Так, з графом вони справді встигли стати друзями. Власне, Ерік і сам був графом у своєму світі та історії їх з Верноном були навіть схожі. Обидва воювали, обидва щиро любили своє дітище – театр, обидва були одружені з шаленими й безмежно коханими жінками. Коли виявилося, що прохід, відкритий ворожкою, працює й далі, підв'язаний на власне бажання переміщуваних, першоі мить саму відьмочку ледь не хватив удару. Спочатку вона хотіла це виправити, але єдине, що змогла зробити це виключити мимовільне переміщення, після чого махнула на них рукою. Точніше, рукою махнув слідчий, якому набридло, що дружина проводить більше часу поза домом, ніж із чоловіком. І це у законний медовий місяць!

Попрощавшись із другом, Ерік доставив сина додому та простежив, щоб той ліг спати. Сам же вирушив чекати на свою приму. Сьогоднішній спектакль мав уже закінчитися, отже, незабаром його полум'яний скарб повернеться.

– І чому ніхто не зустрічає зірку сьогоднішньої вистави? – Підкравшись ззаду, Лайя забрала з рук чоловіка газету і сховала її за спину. – І не каже, яка вона чудова?

За минулі роки жінка змінилася. Разом із характером, здавалося, пом'якшилися навіть риси обличчя. У куточках очей і на лобі додалося зморшок, а на лівій вилиці залишився невеликий шрам, як нагадування про минуле життя.

– І як вона чудово співає? І взагалі, яка розумниця у вас дружина та мама.

Завдяки урокам Еріка Лайя повністю розкрила свої здібності і тепер по праву займала місце в трупі. А мама... як виявилося, мама з неї справді чудова, тільки рідко буває вдома.

Тихо розсміявшись, Ерік підвівся з місця.

– О, я на тебе чекав саме для цього!

Повільно зробила крок до неї, чоловік спритно притягнув кохану до себе, щоб поцілувати її в холодну з вулиці щоку.

– Сказати, що ти у нас найталановитіша, – сказав він. – Прекрасна артистка із божественним вокалом.

Наступний поцілунок обпалив губи жінки.

– Найдивовижніша мама. Дитину ледве вдалося вкласти, так він жадав тебе зустріти. І найпрекрасніша дружина...

Притягнувши її до себе ближче, чоловік безсовісно залоскотав подихом її шию, перш ніж поцілувати.

– Хм... І найбажаніша, – підступно прошепотів він уже біля її вушка.

– І найголодніша! – Не піддалася на безсовісне спокуси жінка, прогнувшись у спині так, щоб мати можливість бачити обличчя чоловіка.

Торкнувшись долонею його щоки, жінка нескінченно ніжно посміхнулась і похитала головою.

– Стільки років минуло, а мені все ще не віриться, що це відбувається зі мною. Іноді здається, що ти просто снишся.

Усміхнувшись, чоловік тільки ніжно торкнувся її волосся, щоб поправити пасмо.

– У тебе дуже нудні сни, моя вогненна прима, – усміхнувся чоловік і схилився до неї, щоб поцілувати і просто підхопити на руки. – Їсти і  спати значить, – підбив підсумок він.

Після того, як виходжував побиту кохану, він дуже акуратно ставився до її здоров'я, дбаючи про те, щоб вона себе берегла.

– Ні-і-і, – заперечливо похитала головою жінка, примхливо надувши губи.

З цим чоловіком вона могла дозволити собі поводитися, як завгодно. Зрештою, гірше за чорнильницю в голову не буде вже нічого.

– У мене дуже гарний настрій, щоб просто лягти спати.

Лайя підступно посміхнулася і грайливо провела рукою по грудях чоловіка. Підібравшись до ґудзика на його сорочці, жінка повільно розстебнула її і глянула на чоловіка, іронічно піднявши брову.