Розділ 11. Що приховує маска

Уривчасто зітхнувши, ще не зовсім повернувшись до реальності, Шайен кинула на верескливу дівку роздратований погляд.

– Ну, так вийди і не дивися. Години через дві зайдеш, – хрипко кинула вона.

Не відразу зрозумів, що сталося й Вернон. Скинувши голову, він лише здивовано глянув на Агнесс. Як його одурманена вихованка вибралася з підземелля, в якому, до речі, відпрацьовуючи постій, її мав сторожити Ерік граф не знав, але тепер дуже захотів розібратися.

– Агнесс, – спокійно зітхнув він, та неохоче випустив з обіймів жінку.

Зараз найбільше йому хотілося просто випхнути її за двері, але чоловік чудово розумів, що її треба упіймати і повернути назад, поки вони не знайдуть Сашка і не змусять його розчаклувати невгамовну інженю.

Втім, дівчина не збиралася так просто здаватися. Напружившись, Агнесс відскочила з несподіваною спритністю, сердито глянувши на нього.

– Чому вона? Чому її ти цілуєш, а не мене? Це неправильно! – люто вигукнула вона і було в цьому натиску щось дивне, якась дика одержимість, якої навіть у одурманеної дівки раніше не було.

Ошелешено моргнувши, Вернон знову зробив обережний крок до дівчини.

– Чому саме Шайен? – посміхнувся він, відчайдушно уникаючи відповіді.

Ну, а що він повинен сказати, що закохався, як хлопчисько? Після того, як кохання зламало йому долю він знову пірнув у це божевілля? Швидко глянувши на юристку, граф навіть зніяковів.

– Тому що з її появою в опері я відчув себе живим, – все ж таки відповів він, хитнувши головою.

Не можна було відволікатися, треба було спіймати дівку. А про те, що він коїть зі своїм життям можна подумати й пізніше. Або краще не думати, а просто брати та діяти, аби потім не довелося жалкувати.

Від несподіванки Шайен знову розгубилася, глянувши на чоловіка і не змогла стримати легкої збентеженої усмішки.

І ця посмішка остаточно розлютила Агнессу. Тупнувши ногою, вона сердито блиснула очима і навіть подалася вперед, наче ось-ось була готова кинутися на Шайен, але не встигла. Двері з гуркотом прочинилися, на порозі з’явився Ерік. Похитнувшись, чоловік ледь встиг ухопитися за стіну, щоб не впасти. Троху розфокусований погляд ковзнув кімнатою, зупинившись на дівчині, яка на мить застигнула на місці.

– З нею щось не так! – хрипко вигукнув чоловік.

Звук його голосу наче зірвав якусь невидиму пружину. До того нерухома, наступної миті Агнесс з криком кинулася вперед, та спробувала вчепитися в шию графа.

І кинулася так прудко і з такою несподіваною силою, що Вернон ледве встиг відскочити вбік, але не розрахував траєкторію і боляче врізався в стіну, зачепивши при цьому вішак для одягу, котрий з оглушливим гуркотом впав прямо зверху на нього.

А далі все майнуло зі швидкістю шаленої вивірки. Ерік встиг тільки вилаятися, коли клята дівка прудко кинулась у бік виходу. Спроба зловити її не дала нічого. Привида просто відштовхнули убік. Похитнувшись, він витратив найважливішу мить на те, щоб відновити рівновагу, але цього вистачило, щоб дівчина просто розчинилася в коридорах.

Вилаявшись навздогін утікачці, Вернон вибрався з-під вішака, тримаючись за розбите чоло.

– Це що зараз було?

– Я не уявляю, в неї ніби біс вселився, – похмуро відповів Ерік, обережно торкнувшись потилиці.

Результат виявився невтішним, паршивка розбила йому голову.

– Третій раз по голові, та що ж за прокляття! – з роздратуванням вилаявся він.

Тим часом Шайен підтримала Вернона та кинула трохи розгублений погляд у бік дверей, за якими зникла дівчина.

Вдячно глянувши на жінку, граф обережно торкнувся її руки і посміхнувся, даючи зрозуміти, що крім його гордості та чола, більше нічого не постраждало.

– Ще декілька  ударів по голові та недоумство тобі забезпечено, – посміхнувся він, обернувшись до Еріка. – Гаразд, нехай поки вона побігає, далеко все рівно не дінеться. А ми знайдемо Сашка.

Такий план Еріку не особливо сподобався. Аби його так не хитало, він би сам в ту ж мить кинувся слідом за дівкою, але удар по голові не минув дарма. Втім, Вернон вирішив по-іншому й, аби його примарний товариш не дивився так незадоволено, нагадав йому один момент:

– У тебе, до речі, сьогодні урок. Не забув? – відсторонено зауважив Вернон, обмацавши чоло.

Здається, в нього намічалася шишка. У трибої між двома дорослими чоловіками та однією витонченою дівчиною лідирували явно не перші.

Взагалі, останнім часом він встиг змиритися не лише з тим, що прима існує і хоче його смерті, а й з тим, що вона існує у його театрі. І, здається, в серці та розумі його примарного побратима. Вернон навіть підслухав одну з репетицій Еріка та прими, і десь глибоко в душі пошкодував, що не навчив її вокалу сам, два роки тому.

Миттю припинивши обмацувати волосся, що злиплося від крові, Ерік випростався.

– Значить я ловитиму цю шалену, але трохи пізніше, – сказав він, вдячно кивнувши графу, перш ніж пірнути в коридор.

І справді, як він міг забути про репетицію! Адже ще зранку сам заходив до жінки і навіть плащ у неї забув. Ні, ловити шалену протеже то було, звісно, справою важливою, але щось підказувало Еріку, що якщо він вирішить ловити дівку, а не Лайю то може впустити щось набагато важливіше.

Втім, чим ближче була гримерка Лайї, тим виразніше Ерік розумів, що репетиції не буде. За дверима кричали. Розібрати, що саме кричали не вдалося, але тон був явно звинувачувальним і, що дивно, не належав рудій примі. Спохмурнівши, Ерік прискорив крок, відчуваючи, як щось холодніє в душі, остаточно перетворившись на лід, коли він різко відчинив двері.

«Краще б мене вбили...» – подумки зітхнув він, вп'явшись важким похмурим поглядом у витончену фігуру білявки.

– Клодін...

Склавши руки на грудях, Лайя сиділа на краєчку будуарного столика, якраз розглядаючи несподівану гостю з чисто дослідницькою цікавістю.

– Це я отак зі сторони виглядаю? – незворушно поцікавилася вона у Еріка, коли той з'явився на порозі.