6.2

Щойно на порозі з’явилася похмура парочка, ворожка спробувала зачинити двері, але Лайя встигла підставити черевик, не дозволивши їм закритися просто в них перед носом. Після її минулого візиту предметів, придатних для метання, у кабінеті поменшало, та й наразі в цьому потреби не було.

– Так, ні! Геть звідси! – спробувала вигнати їх ворожка, але була нахабно відтиснута від проходу, і похмура процесія у складі Лайї та Морґана встала перед нею.

– Давай, чаклуй назад, – скривившись від нудотного запаху ладану, з тоном, від якого чаклунку затрусило, розпорядилася прима, склавши руки на грудях.

– Та що знову не так!? – обурилася горе-чарівниця й на всякий випадок відступила.

Мало що тій удареній в голову вчергове вбреде.

Та цього разу вбрело не їй, а Морґану. Його поглядом можна було дробити каміння.

– Тобто, через цю… даму твій Привид спалахнув пристрастю до мене у всіх можливих позах? – зовні спокійно поцікавився він, небезпечно зіщуривши очі.

Жбурляти він нічого не збирався. Хіба що саму дівку. І спокуса була велика. За ті пів години ганьби він прагнув реваншу.

– Він не мій! – обурилась прима, але потім кивнула. – Так.

– Ей! Я нічого такого не робила! – вигукнула чаклунка. – Я просто намагалася підсилити вроки на ньому й оцій твоїй дівці. Мабуть, щось пішло не так…

– Ага, – легко погодилась Лайя. – Він закохався в Морґана, а вона – в нього. Так, що ладна горлянку перегризти кожному.

– Оу, – зніяковіла ворожка, замислено почухавши кінчик носа. – Ну… можливо, це побічні ефекти. Я ж накладала закляття на невдачу, хоча такий результат то якось надто дивно. Навіть для мене.

В Морґана знову смикнулося око. Він тримався. Чесно тримався до останнього. Але вічно терпіти він не міг. Повільно ступивши до ворожки, він схопив її за комір і підняв, як неслухняне кошеня.

– Знімай це лайно, – по-справжньому інфернальним тоном прошипів він, спопеляючи її поглядом, а тоді різко розтиснув пальці й опустив на підлогу.

Здивовано моргнувши, Лайя віддала перевагу постояти осторонь і подякувати небесам за те, що, вочевидь, слідчий був прихильніший до неї, ніж до горе-відьми. Принаймні її за карк не піднімали, а гарно носили на руках.

– Та не можу я! – буркнула чаклунка, потираючи забиту сідницю. – Після першого закляття намагалась, але щось притяглося з іншого світу. Можливо, саме воно й збило все.

Розуміючи, що її зараз битимуть, жінка навіть заплющила очі й завмерла в тій самій позі, в якій упала на підлогу.

Повільно вдихнувши, Морган тільки повільно заплющив очі й до хрусту стиснув руки.

– Ну чому з усіх шарлатанок саме на таку талановиту особу вас, Лайє, занесло? – роздратовано протягнув він і знову підняв горе-чарівницю за комір, пересунув її ближче до столу й усадив, одразу піднявши підборідок, щоб зазирнути в очі.

– Думай. Повинен бути спосіб це виправити, – сказав, як відрубав він.

При ближчому розгляді відьма виявилася дуже навіть молодою й симпатичною. Сьогодні клієнтів вона не чекала, тож обличчя залишилося без робочого гриму, оголюючи досить миле личко з великими синіми очима, які зараз злякано дивилися на чоловіка. Одне діло – облажатися перед примадонною, і зовсім інше – перед отаким бугаєм.

Глибоко вдихнувши, дівчина зібралася з духом, стукнула Морґана по руках і гордо задерла підборіддя.

– По-перше, у мене є ім’я. Я – Естела. А по-друге… – вона на мить замислилася, потім кивнула якимось своїм думкам. – Є один спосіб. Не безплатний, звісно, але закляття можна зняти одним зіллям. Щоправда, щоб закріпити ефект, доведеться поцілувати вашого Привида. Але спершу треба розібратися з тим, хто до нас пробрався. Інакше проблеми будуть накопичуватись.

Щока Морґана нервово сіпнулася. Витягати з халеп – його робота, це не страшно. А от попередній пункт…

Спостерігаючи, як змінився вираз обличчя чоловіка, Естела зрозуміла, що сказала щось зовсім не те і швидко замахала руками.

– Не вам! Жінці. Бажано тій, яка йому подобається.

– О-о-о, – протягла Лайя. – Тут усі пролітають.

Усміхаючись, вона скептично схрестила руки на грудях.

– Але спробувати можна.

Морґан зітхнув і нервово провів долонею по волоссю. І лише тепер усвідомив іншу частину її тиради. Одначе… Та ця нахаба не тільки напаскудила сама, а тепер ще й гроші за те, щоб це виправити вимагає?! Від такого нахабства його брова злетіла догори від подиву.

– Ага, тепер я розумію, чому цей дрібний тхорик досі тримається на плаву. Спочатку накапостить, а потім вимагає плату за те, щоб все наладити!

Випрямившись, він звузив очі та подивився на дівчину. От би її за вуха протягти по периметру. Шкода, що за ворожіння в цій країні не саджають, тож тільки вуха.

– Добре. Але ти підеш із нами. І якщо не спрацює – я сам тебе поцілую так, що мало не здасться.

Як романтична обіцянка це точно не звучало – настільки холодним і промовистим був погляд його сірих очей.

Стиснувши пухкі губи, Естела сердито пирхнула, але потім таки кивнула. У неї, чесно кажучи, вибору не залишалося. Якщо не він, то ця божевільна зруйнує все навколо.

– Хам і психічка – ідеальна парочка, – хмикнула вона і, поки її не вдарили, метнулась у сусідню кімнату, де задзеленчала пляшечками.

Лайя важко зітхнула, похитала головою й вийшла на двір. Її досі нудило, а запах ладану тільки погіршував ситуацію.

А от Морґан не пив і не мучився від хворобливої чутливості до запахів. Схрестивши руки на грудях, він залишився чекати проклятійницю в приймальні. Від цього нахабного тхорика можна було чекати чого завгодно – навіть втечі в невідомому напрямку, що йому було зовсім невигідно.

Але Естела нікуди не збиралася. Вона лише переодяглася в більш зручний одяг. Потерті вельветові штани й сорочку, які зробили її схожою на хлопчиська. Симпатичного, але все ж хлопчиська. Якби не довге волосся з вплетеними кольоровими стрічками, її цілком можна було б прийняти за портового юнака. Худа й гнучка, вона й справді нагадувала тхорика – особливо, коли морщила носика.