5.1

Тим часом Лайя ще не звернула уваги, що примар номер один викритий – вона була зайнята перепалкою з Еріком.

– Залиште свої уро… – але договорити не встигла. Перехопило подих, очі звузились. – Вернон? – рота роззявила так, що аж стало незручно. Здається, навіть протверезіла.

Феєрверк емоцій вибухнув десь у глибині душі. Злість, роздратування, образа, та ще й алкоголь у крові все це сплавилося у просто пекельну суміш. Різко смикнувшись, прима якимось дивом вирвалась із хватки Еріка. І замість того, щоб дати йому в око, кинулась до красеня без маски. Той лише встиг вибратись з-під Шайен, підхопитись і сховатись за спину Агнесси, яка встигла обережно піднятися на ноги, але не зрозуміти, що взагалі діється.

– Ах ти, скотина! – прошипіла прима.

Як на зло, під руку нічого не траплялося, та вона була готова видряпати йому очі просто нігтями.

– Без каліцтв, будь ласка! – поспішно підняв руки граф Вернон Еліхаль. Мовляв, здаюсь.

Шайен тим часом ошелешено моргнула, усвідомлюючи, що щойно полежала на цілком таки симпатичному чоловікові.

«Такому й зверху можна…» – подумала вона, спостерігаючи за спробою  вбивства поважного аристократа.

Тим часом Ерік, тихо й зовсім не театрально вилаявшись, кинувся до примадонни, перехопив її за руки, притис до себе.

– Біг би ти вже, поки тримаю, – майже по-дружньому порадив він, відхиляючи голову, щоб не дістати потилицею в ніс.

Скривившись, ніби з’їв кислий лимон, Вернон похитав головою:
– Знайде, – приречено зітхнув він, обходячи Агнессу.

Та саме підняла голову й тихо видихнула. Її вчитель був навіть кращим, ніж вона мріяла. І оцей тихий видих злякав Вернона більше, ніж розлючена прима.

Яка, до слова, раптом затихла. Здається, свідомість, перевантажена алкоголем і потрясінням, просто вимкнулась.

А от Агнесса – не вимкнулась. Нарешті опам’ятавшись, вона обернулась до вчителя і глянула на нього з німим захопленням.

– Майстре… – зітхнула вона так млосно, що гарне графове обличчя ще більше перекосилось.

З пересторогою поглянувши на приму, Ерік обережно підняв її на руки.
І правильно, від цієї химерії можна чекати нападу навіть у несвідомому стані. Але наразі вона виглядала цілком мирною і навіть милою.

Шайен тим часом лише скривилась:

– От тільки вирішиш полежати на якомусь чоловікові – а на нього вже всяка пліснява лізе. Ніякої справедливості в цьому світі, – пробурмотіла вона, здерла плед із крісла, загорнулась у нього й згорнулась калачиком на килимі. – Графе, а ви тримайтесь там. Ви ж мені себе обіцяли, – нагадала юристка, облаштувавшись зручніше.

– Я? – здивовано глянув на заснулу жінку Вернон, гарячково намагаючись згадати, що ж він там обіцяв.

Не згадав.

Завадила Агнесс.

– Майстре, пробачте, я вас зрадила, привела цих двох… – губи юного дарування здригнулись, і Вернон зрозумів: зараз буде істерика.

Прикривши очі, чоловік страждально зморщився. І дарма він їх закрив. Тендітна красуня сприйняла це як сигнал до дії й з риданнями, кинулась йому на груди. При цьому дівчина була впевнена, що ось зараз її мають ніжно обійняти, підхопити на руки та понести до світлого щасливого майбутнього.

Та не так сталося, як гадалося. Витріщивши очі, чоловік незграбно розставив руки й завмер – ніби, вдаючи з себе дерево, він міг урятуватись. Коли ж зрозумів, що ні – спробував віддерти від себе дівчину. Але, на жаль, безрезультатно.

– О, я вам зовсім не заважатиму, – співчутливо цокнув язиком Ерік, ледь усміхнувся й зручніше перехопив приму, прикидаючи, куди б її подіти.

Погляд мимоволі зупинився на юристці. В цілому, логічно, пили вони вдвох – тож і поспати могли цілком собі поряд. Нести приму назад у гримерку йому зовсім не хотілося. Не настільки вона його вразила. А раптом ще по дорозі прокинеться? Ні, жити Ерік усе ще хотів більше, ніж стати героєм.

– Паскуда! – крізь зуби прошипів Вернон, маючи на увазі свого примарного побратима, й таки відірвав від себе Агнесс. – Дитя, ти поводишся нерозумно!

На жаль, спроба достукатися до розуму учениці не дала ані найменшого результату.

– Ну і хай нерозумно! Я ж вас кохаю! – з жаром вигукнула юна обдарованість, і Еліхаль ледь не підскочив від подиву.

Стільки пристрасті в такій юній дівчині... Вона явно піде по стопах Лайї й досягне багато чого – але точно не з ним. Майстерно ухилившись від чергових обіймів (а, можливо, й поцілунку!), граф ретирувався за велику софу, ледь не перечепившись об п’яне тіло юристки.

– Провалля! – вилаявся він, одним стрибком перескочивши через крісло й заховавшись за його спинку.

Хмикнувши, Ерік із цікавістю проводив дорогоцінного побратима поглядом. О, це видовище було вартим уваги. Так захопився, що не помітив, як глядачів раптом стало на одного більше.

Зникле скло в кімнаті молодої вокалістки одразу ж привернуло увагу Морґана. Принаймні після того, як він не знайшов спочатку юристку герцога, а тоді, щось запідозривши, й приму театру. Не гаючи часу, він вирушив коридором і затримався лише тому, що спочатку звернув праворуч. Як з’ясувалося – даремно. Ліворуч було значно цікавіше.

– Цікаво… – розсіяно протягнув він, мружачи очі.

Судячи з побаченої сцени, привида треба було не затримувати, а рятувати. І дійсно, Вернона слід було рятувати, бо через свою дурну принциповість він не підіймав руку на жінок, а як інакше знешкодити цю купу строкатих спідниць, раптово охоплену полум’ям кохання, граф геть не уявляв.

А ще, втікаючи від нав’язливої красуні, він раптом згадав, що вони десь загубили Сашка. Хоча, зараз це була найменша з усіх проблем.

І ось, на черговому витку цього романтичного торнадо, яке кружляло кімнатою, закохану дівицю ухопив за комір усе ще ніким не помічений Морґан.

– Мадам, ви можете завершити з підозрюваним пізніше. І підозрюваному краще не тікати.

Урешті-решт, перспектива бути відділеним від закоханої панянки ґратами – не така вже й погана.