70. "Я скажу. що ти мій охоронець"

Повернувшись додому, я розповіла Максу про нашу розмову з дівчатами. 

— Як ти думаєш, може це маніяк знову вийшов на полювання?

— Все може бути, — він ледь насупився. — Але мені це не подобається. Тобі треба бути обережнішою, Руто. 

— Але ж за мною ніби ніхто не стежив, — знизала плечима я. — Мабуть, тебе боїться наш таємний переслідувач. Ото тільки й може, що писати анонімні погрози…

— Сподіваюсь, що боїться, — він зітхнув. — Бо його хакерські навички доволі сильні, я не зміг його так просто вирахувати, хоча був впевнений, що зможу. Треба трохи більше часу. Ну, я вже запустив одну програмку. 

— В тебе обов’язково все вийде, — підбадьорила його я. — А я завтра трохи затримаюсь, мені треба поїхати на тренування футболістів та пофографувати їх. 

— Футболістів? Яких футболістів? — здивувався Макс. 

 — Я недавно була на матчі, там, правда, їхній капітан наполегливо хотів зі мною познайомитися, але я його відшила… А тепер Ден каже, що вони погодилися зробити унікальні знімки з тренування…

— Це там буде той самий придурок? Коли я забирав тебе з матчу?  — пригадав Макс. — Може, тобі треба було сказати Дену, що ти не хочеш туди йти?

 — Так, він не дуже приємний суб’єкт, — кивнула я. — Але я не хочу показати, що злякалась його. Та й, думаю, побачивши тоді тебе, він побоїться чіплятися до мене знову…

— Я приїду тебе забрати, — врешті-решт сказав Макс. — Хоча, може мені і на ті зйомки піти… Хм. Чи мене не пустять?

 — Думаю, пустять. Я скажу, що ти мій охоронець, — я лукаво усміхнулася. — В таку рольову гру ми ще не грали…

— Хм, охоронець, — Макс підійшов до мене і обійняв мене за талію. — Я буду захищати свою зірку і піду на все, аби тільки вона була в безпеці. 

 — О, ти прямо мене заводиш, — я усміхнулась. — Не знаю, як “зірка” витримає, щоб не доторкнутися до тебе…

— Я і не проти, торкайся, — він взяв мою руку і поклав її собі на груди, я почула, як швидко бʼється його серце. 

 — Тоді, може, позбудемося цього? — я вказала на його сорочку. 

— Як скажете, пані, — він почав розстібати сорочку, продовжуючи дивитись прямо на мене і усміхатись. — Що ще мені зробити?

  — Ну… може, ти допоможеш і мені зняти сукню? — я хитро усміхнулась, дивлячись йому в очі.  — А то я так втомилася сьогодні…

— Ваше слово для мене закон, — прошепотів Макс мені на вухо, обіймаючи мене зі спини і проводячи долонею по блискавці на сукні, тягнучи собачку вниз.

Його губи при цьому торкнулись щойно оголеної спини в ніжному, майже невагомому поцілунку. 

Я аж затремтіла вся від цього дотику.

 — Ти неймовірний, — видихнула тихо. 

— Хочу тебе, — він легенько прикусив мочку мого вуха. — Божеволію від тебе… 

 — Я думала, що відчуття з часом притуплюються, але вони щоразу інші і такі сильні, — я легенько провела пальцями по його долоні. — Іноді мені здається, що у мене якась залежність від тебе… Максоманія…

— Тоді в мене Рутоманія, — Макс підхопив мене на руки і одразу поніс вглиб будинку, але не до сходів вгору, як я думала, а навпаки до сходів униз.

Коли ми опинились в червоній кімнаті, він підніс мене до "гойдалок", поставив біля них і одразу почав стягувати сукню.

— Зараз покатаю тебе, такого ти ще точно не пробувала… 

***

Того вечора мені здавалося, що я на сьомому небі від блаженства. Макс знав , що приносить мені особливе задоволення, і постійно пропонував якісь нові експерименти. З ним я ніби постійно робила якісь приємні відкриття, і так само досліджувала його тіло…

Але зараз, коли ми вже втомлені, але щасливі, лежали на ліжку, я згадала про дівчат, і сказала:

 — Треба передзвонити до Аріни з Танею, дізнатися, чи все в них добре…