68. "Пошкодуєш, якщо заблочиш"

Відразу посипалися коментарі, більшість підписників, особливо дівчата, були за те, щоб Макс знову брав участь у зйомках. Чоловіки реагували більш стримано. А от “головний фанат”, як його хтось назвав, не давав про себе знати. 

Вимкнувши камеру і мікрофон, я усміхнулася до Макса:

— От, здається все було не так і страшно!  На тих, хто грозився тебе побити, не зважай, вони лише за компом такі войовничі, а в реальному житті, думаю, побоялися б навіть наблизитися до тебе…

— Так, нормально все пройшло, — погодився Макс, обіймаючи мене. — Он дівчатам я навіть сподобався, — додав він грайливо.

— Хай тільки спробують загравати до тебе! — я жартома пригрозила пальцем. — То вже я влаштую розбірки. Ти мій і тільки мій!

— Мене ніхто не цікавить, окрім тебе, — він потягнув мене до себе на руки, на його стілець. — Ти колись робила це в своїй студії? — прошепотів він на вухо. 

— Ні, ніколи, — пошепки відповіла я.  — Можна уявити, що за нами спостерігають… Це буде ще той адреналін…

— Ага, — його губи торкнулись шиї. — Уяви, що камеру ми не вимкнули, ефір йде, а я так безсоромно цілую тебе і не тільки, — його долоня поповзла під мою кофтинку.

Я відразу завелася від цього дотику, і торкнулася його тіла під футболкою. 

 — Ти знаєш, як змусити мене божеволіти, — прошепотіла йому на вухо. 

— Кохаю тебе, Руто… Нікому не віддам, — його губи трохи сильніше засмоктали шкіру на ключиці, я навіть відчула легкий біль, але  це був приємний біль.

— Ти найкращий, — відповіла я, вся тремтячи від його палких поцілунків, і пригортаючись до Макса всім тілом.  

— Знаєш, я твій найвідданіший фанат, — пробурмотів він. — Ти тільки моя… — додав він розстібаючи пасок на своїх штанах і спрямовуючи мою долоню туди…

***

Потім ми перебралися в спальню, і коли я солодко заснула в обіймах Макса, то вже не думала ні про блог, ні про фанатів. Але уранці, прокинувшись першою ще до дзвінка будильника, потягнулася до тумбочки, щоб узяти телефон і поглянути на те, які результати вчорашнього відео. Проте побачила нове повідомлення, яке змусило моє серце забитися частіше. 

Мені писав Марс, і знову не в коментарях під відео, а в месенджер. 

"Виглядаєш щасливою зі своїм хахалем. Але триватиме твоє щастя недовго, Руто." 

У мене були дуже неприємні відчуття від цього повідомлення. Не гаючи часу на роздуми, я відповіла йому:

“Я була про тебе кращої думки, Марсе. Раніше, коли ти писав мені в коментарі, ти був ніби зовсім іншою людиною, турбувався про мене. А тепер я не впізнаю тебе…”

"Ти розізлила мене, коли зійшлась з цим мажором."

“Ну, це моя особиста справа, з ким зустрічатися, — відповіла я. — І не тобі мене судити. Не втручайся, будь ласка, в моє особисте життя, бо я можу і заблочити тебе!”

"Пошкодуєш якщо заблочиш", — відповів він коротко. 

В цю мить Макс торкнувся губами мого плеча, зазираючи в екран мого мобільного.

— Привіт, що там? — запитав сонно. 

— Привіт, тут Марс з’явився, схоже, він не з тієї ноги встав, — знизала плечима я. — Погрожувати нам надумав!

— Даси мені телефон на півгодинки, зніму метадані, ну, вже після сніданку. Раз копи не можуть його знайти, спробую я. 

— Так, авжеж, — я простягнула йому мобільний. — Хотіла його заболочити, але й справді, краще визначити, хто він, а тоді вже блокувати…

— Можна визначити і піти з тими даними до поліції, якщо не відчепиться, — продовжив Макс. 

 — Так, напишу заяву, що він мене переслідує, — кивнула я.   — І все ж якось дивно. Наче раніше він був інший… 

— Що ти маєш на увазі? — Макс зазирнув мені в очі. — В чому саме різниця?

 — Не знаю, це якесь інтуїтивне відчуття. Він і раніше писав такі речі, ніби погрожував, але все одно… Здається, я розуміла, що це була тільки гра. А тепер все серйозно, і мені навіть стає страшно. Я боюся, що він дійсно може зробити щось погане…