63. "Ти — моє все..."

Макс насупився ще трохи більше. Я бачила, що йому не подобалось все, що було повʼязане з Ніком, хоча ревнувати до нього не було сенсу, мене завжди цікавив тільки Макс, а Нік був лише другом.

— А чому ти хочеш робити засідку на Марса? — запитав він раптом. — Хіба він якось тобі нашкодив? 

 — Ну… Я подумала, що він якось пов’язаний з маніяком, — сказала я не дуже впевнено. — Може вивести на нього… Може, він, як той викладач, діє тепер у парі із вбивцею. Недаремно він старається кудись мене виманити, адже просто так на мене тепер не нападеш, я всюди ходжу з тобою…

— Не знаю, мені взагалі здається, що цей Марс, який написав тобі в особисті, не обовʼязково той самий, який писав в коментарі. Хоча я можу помилятись. 

 — Вони що, розмножуються? — я закотила очі до лоба.  — Купа якихось психів, які прагнуть стежити за кожним моїм кроком…

— Така ціна популярності, — Макс пригорнув мене до себе і поцілував в скроню. — А ти дуже популярна. Диво, що тебе тільки цей Марс переслідував. Скільки в тебе зараз відстежувачів? 

 — Більше ста тисяч, — сказала я.  — Але я сподіваюся, незабаром стане двісті.

— Але з таких шалених фанів ти памʼятаєш лише Марса? — запитав Макс. — Може, був ще хтось? Хтось, кого ти якось зачепила, наприклад. Нічого не пригадуєш? 

 — Ну, фани різні були, але вони в основному сперечалися щодо моїх історій, а якщо й переходили на мою особистість і намагалися кудись запросити, то це були епізодичні моменти… Правда, була ще одна гостя, яка здалася мені не менш дивною, ніж Марс, — раптом згадала я те, що вже тривалий час трохи непокоїло мене. — До речі, це під її відео Марс вперше мені написав, я це добре запам’ятала. Ця Кіра — вона дружина серійного вбивці, то ясно, що в коментарях до цього відео творилося щось страшне…

— Я бачив те відео, — кивнув Макс. — Так, вона була дуже дивна, та жінка. З вашої розмови мені здалося, що вона прямо сама була готова когось вбити, це було моторошно. А що з нею зараз? 

— Не знаю, в мене якось не було бажання з нею більше спілкуватися, — я знизала плечима. — Здавалося, в неї не зовсім стабільна психіка… А що як це якийсь її знайомий, той Марс? Ну вона могла дати посилання йому, він зайшов і може, він теж такий нестабільний, як вона… Одного поля ягоди… Але тоді він не може бути спільником вбивці, а це була така гарна версія… 

— Не знаю, з чого ти вирішила, що Марс — маніяк, — Макс знизав плечима. — Але про всяк випадок тобі дійсно варто бути обережною, Руто. Обіцяй мені, що ти не будеш встрягати ні в які авантюри, — він торкнувся долонею моєї щоки. 

 — Обіцяю, — я обійняла його і торкнулася губами його губ. — Хоча мені важко втриматися, ти ж знаєш, я авантюристка ще та…

— Але зараз, коли мова йде про серійного вбивцю, тобі все ж варто бути обережнішою. Я переживаю за тебе… 

Він дійсно виглядав якимось схвильованим. Раніше ми обоє більше піддавались азарту, робили якісь скажені речі, а зараз… Я мало не вперше побачила Макса таким. І такий він мені ще більше подобався. Він відкривався переді мною, ділився зі мною всім, ми не мали одне від одного секретів. Це було дуже важливо для мене. 

Наші стосунки, схоже, вийшли на якийсь новий рівень, принаймні так це мені зараз відчувалось. 

 — Я тебе дуже кохаю, — прошепотіла я. — Постараюся бути обережною, адже ми ще маємо прожити довге і щасливе життя разом… 

— Так, це все, чого я хочу, — він подався вперед і, прикривши очі, знову втягнув мене в ніжний і солодкий поцілунок. — Хочу, щоб ти була в безпеці і щоб ми завжди були разом, бо я теж дуже сильно кохаю тебе, Руто, ти — моє все…