61. "Я захищу тебе від усього світу"

Коли Макс почув ці слова, він одразу зазирнув в мій телефон. 

— Серйозно? В месенджер? Покажи. 

 — Ось, глянь, що він написав! — я простягнула йому телефон. 

Макс прочитав повідомлення і одразу насупився.

"Може, зустрінемось, Руто?" — було написано в тому повідомленні.

— Хм, — Макс тільки хмикнув. 

— Треба відповісти, що мені нецікавий ні він сам, ні зустрічі з ним! — емоційно сказала я. 

— Не нервуй, — він торкнувся моєї долоні своєю. — Ти взагалі можеш просто проігнорувати це повідомлення. Адресат не побачить, що ти його прочитала, поки ти не приймеш той "запит на листування". А ти вже побачила повідомлення. Тож тобі немає сенсу нічого йому писати.

 — Може, й так. Скажу Денові, що він з’явився, може, його айтішники зможуть таки вичислити цього придурка!  Зустрітися хоче, подумати тільки! То стежив за кожним моїм кроком, тепер десь роздобув мій телефон… Але ж поряд з тобою я в безпеці, правда? 

— Так, тебе ніхто не посміє чіпати, — кивнув Макс. — Я обовʼязково захищу тебе від усього світу, якщо буде треба. Я дуже кохаю тебе, Руто… 

Він подався вперед і торкнувся своїми губами моїх, прикриваючи очі. 

 — Я теж тебе дуже кохаю, — прошепотіла я у відповідь. — Підемо в спальню? 

— Ти зранку обіцяла трон, — він ледь облизнув губи. — Чи передумала?

— Обіцянки треба виконувати, — усміхнулась я. — За всіма цими подіями я й забула про це. Але добре, що ти нагадав…

Макс подався вперед і торкнувся губами моїх губ, переплітаючи при цьому наші пальці, а ще за мить підхопив мене на руки за стегна так, щоб я обійняла його ногами.

— Треба духовку вимкнути, — прошепотіла я йому в шию.— Інакше десерт згорить. 

Він ледь усміхнувся і посадив мене на стільницю біля плити.

— Хм… Дійсно, погано буде, якщо ми не прослідкуємо за десертом… — його губи торкнулись моєї шиї. — Трон знову доведеться відкласти…. До вечора, — він поцілував мене в ключицю, його долоні торкнулись шкіри під кофтинкою. — Слідкуй за десертом, не думай про мої поцілунки, тримайся максимально зосередженою, — грайливо сказав він. 

 — Ага, а ти знаєш, що наш мозок не сприймає частку “не”? — відповіла я. — Тож ти кажеш “не думай про поцілунки”, а я тепер буду весь час про них думати…

— Ммм… Ти така солодка, Руто, — його рука розстібнула гудзик, а губи опустились нижче. — Ми сьогодні спробуємо дещо нове…

Я закусила губу, коли його поцілунки опустились ще нижче…

***

Коли Макс піднявся і облизнув губи, я почервоніла. Я не очікувала, що він таке зробить. Ноги тремтіли, я думала, що не зможу встати на підлогу, не зможу просто триматись на ногах через цей його експромт.

Це було дуже неочікувано, але дуже приємно. Зі мною ніхто нічого подібного ніколи не робив. 

— Ти з кожним днем вражаєш мене все більше, — прошепотіла я. 

— Хочу, щоб тобі було добре зі мною, — він підхопив мене на руки і пересадив на стілець. І тут дзенькнула духовка, сповіщаючи, що пиріг можна виймати. — Сам дістану, сиди. 

Він пішов до духовки, вимкнув її, витягнув пиріг. Мій погляд мимоволі ковзнув по його силуету, а коли опустився нижче, я знову ледь почервоніла. 

Макс поставив пиріг на стіл, відрізав від нього пару шматків і поставив один з них переді мною, а один перед своїм місцем. Пахло дуже смачно, але я не могла думати про їжу, мій погляд весь час ковзав не туди і при цьому тіло одразу реагувало. 

— А тепер йому треба остигнути, — він знову підхопив мене на руки, я відчула, що його збудження, авжеж, нікуди не зникло. І як він тримався так весь цей час? — А поки він остигне… Спустимось вниз. 

 — Добре, — я усміхнулася, відчуваючи приємне тремтіння у всьому тілі. — Випробуємо трон…

— Так, — задоволено кивнув він і поніс мене з кухні…

Продовження — завтра о 21.00! Книга буде безкоштовною та бере участь у конкурсі, буду дуже вдячна вам за підтримку! 

Додавайте її в бібліотеку і ставте "сердечко", щоб не загубити і дізнатися, що буде далі! 

Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, то щоб не загубити книгу, зареєструйтесь - це безкоштовно і не займе багато часу!