46. Несподівана гостя

Після того, як відсиділа пари, я поїхала в студію і провела там увесь вечір, записуючи і монтуючи нове відео. Воно було присвячене жертвам маніяків, яким вдалося втекти або ще якимось чином вижити, і в кінці я додала поради, які давав мені Макс, подумавши, що вони можуть комусь допомогти врятуватися від нападника. 

Вже їдучи додому в таксі, я  вирішила зазирнути в коментарі і подивитися, що там робиться. Відразу в око кинувся коментар, що стояв найвище, тобто його залишили останнім, і автором його був Марс, якого я так і не заблокувала, хоч і збиралася. 

"Знаю, я тебе трохи дратую, але все ж… Не варто ввечері їздити самій на незнайомих машинах."

Нічого собі, він знову стежить за мною, це мене засмутило. Я ж думала, що він уже припинив це робити! Ну, коли дізнався, що у мене є хлопець…

“Дякую за пораду, — відповіла я.  — Так і робитиму.”

Вирішила скористатися одним із способів відвадити від себе хейтерів або надокучливих людей, я цьому навчилася за час, який вела блог. Якщо не сперечатися з ними, а відповідати ввічливо, але холодно, на кшталт “ваша думка важлива для мене”, їм стає нудно і вони самі собою зникають. Адже такі “енергетичні вампіри” йдуть у соцмережі, щоб поживитися емоціями інших людей. А якщо їм відповідають без емоцій, то й їсти, образно кажучи, тут нічого, і вони йдуть туди, де їх вдосталь “годують”...

"Добре, будь обережна…" — написав він у відповідь.

Я здивувалася, що він не намагався якось допекти чи роздратувати мене, як це було раніше. Може, перевиховався? Було б добре…

Тут таксі під’їхало до мого під’їзду, я розплатилася з водієм і вийшла з машини. Подивилася на будинок і раптом побачила, що у моїй квартирі світиться. Я відчула, що в мене аж волосся на голові злегка заворушилося від думки, що в квартиру могли прокрастися якісь грабіжники. Але чи стали б грабіжники вмикати світло? Може, я сама забула його вимкнути? Хоча я завжди, перш ніж вийти з дому,  все ретельно перевіряла — газ, світло, воду, був у мене такий “пунктик”...

Так нічого й не придумавши, я піднялася до квартири, дістала ключ і вставила його в замок. Двері відчинились, я обережно зазирнула в передпокій… і тут на порозі з’явилася моя сестра Міла. Вона була заплакана, і я стривожилась:

 — Ти чому тут? З мамою щось сталося? 

Я дала сестрі запасні ключі, коли їздила на відпочинок і просила її поливати вазони, тож те, як вона потрапила у мою квартиру, було зрозумілим, але чому вона тут сидить досить пізно ввечері?

— Це все мама! Ненавиджу її! Вона хотіла забрати мій телефон і заперти мене вдома, щоб я навчалась! Не випускати тиждень! І це за якусь сімку! — обурилась Міла. 

 — Що за сімка? — запитала я, трохи заспокоївшись. Міла просто посварилася з мамою, це вже легше, ніж якби мама була, наприклад, у лікарні…

— За контрольну по алгебрі, — вона насупилась. — Але сімка це навіть не трійка, це четвірка!

 — Давай я їй подзвоню і скажу, що ти в мене, — запропонувала я, уявивши, як зараз панікує мама, бо все ж надворі було темно, а сестрі всього сімнадцять…

— Не треба їй дзвонити! Хай думає наступного разу, що робить! Я не її рабиня і маю мати свободу! 

 — Тобі треба було спокійно з нею поговорити, сказати, що виправиш ту оцінку, перескладеш, та й усе… — я зітхнула. Поява Міли в моїй квартирі додавала додаткового клопоту, до того ж, якщо вона дізнається про Макса, то й мамі скаже…

— Чому я маю перездавати сімку? Це не така вже погана оцінка, — вона насупилась. 

 — Бо тобі зовсім скоро  вступати до вишу, — я зітхнула. — Ти ж не хочеш пролетіти, не набрати балів і іти працювати замість того, щоб навчатися?

— Не хочу, але ці бали все одно нічого не значать. Головне це тести. Та і блін, це ж не за семестр сімка! Тільки за одну контрольну.

 — Все буде добре, — я обійняла її, подумавши, що мамі все одно подзвоню. — Хочеш, можеш кілька днів пожити у мене, але за однієї умови. Інакше відправлю додому!

— Що за умова? — одразу запитала сестра. 

 — Мити після себе посуд. І не казати мамі, якщо я ночуватиму у свого хлопця, — відповіла я…

Продовження — завтра о 21.00!