43. Початок тренувань

Я не хотіла звинувачувати Макса в чомусь. Він проводив зі мною практично кожен вечір, запрошував мене жити з ним, це було б тупо… 

Я вирішила, що нічого не скажу. Ну, заколка і заколка… Треба тільки або викинути її, або сховати… Добре, подумаю про це потім, зараз треба спускатися.

Я заховала заколку на іншу поличку, на якій не було моїх речей, і спустилась вниз. 

Макс накрив кавовий столик у вітальні. Там були закуски і вино. І знову включив камін.

— Ходи до мене, — він сидів на дивані і усміхався.

Я усміхнулася йому у відповідь:

 — А тренування?  

— Блін, точно, — він потягнув мене до себе на диванчик. — Пару поцілунків, і підемо… Без алкоголю поки що, — він подався вперед і торкнувся губами моїх губ, а його долоні почали гладити мою талію. 

Я відповіла на поцілунок. Хоча в голові цієї миті крутилися думки, чи він так само цілувався на цьому дивані з власницею заколки? Мало не спитала його про це, але вчасно стрималась. 

— Що з тобою?  — запитав раптом Макс, відірвавшись від моїх губ і зазираючи мені в очі. — Ти дуже напружена… Щось трапилось?

— Я там знайшла в тебе в шафі заколку, — все ж зізналась я.  — Мабуть, якась твоя попередня дівчина забула…

Макс ледь насупився. 

— Певно, це Марго. Ну, ми з нею спали деякий час, а потім я зустрів тебе. Коли зустрів, сказав їй, що більше мене не цікавить секс з нею, бо в мене зʼявилась дівчина. Це були саме такі стосунки, для сексу, і ми домовлялись, що коли хтось із нас зустріне когось, вони перервуться. Але вона не дуже добре сприйняла цю новину. Може, і спеціально залишила ту заколку, бо все, що вона залишила і я побачив, я прибрав. А там не побачив. 

— Нічого страшного, — я відчула полегшення, коли він сказав, що то були стосунки лише для сексу, а не щось серйозне. — Я розумію, що це нормально. 

— Я б ніколи тобі не зрадив, — Макс зазирнув мені в очі і торкнувся долонею моєї щоки. 

— Я теж ніколи тобі не зраджу, — я обійняла його міцно-міцно. — Дуже кохаю тебе…

— І я кохаю тебе… — він подався вперед і поцілував мене в губи. Повільно, невластиво йому. Дуже ніжно, але я чула, як швидко бʼється його серце, бо була пригорнута до його грудей.

 — Я скоро переїду до тебе, — пообіцяла я. — І ми завжди будемо разом… ну крім того часу, що будемо на роботі і на навчанні…Обіцяю навчитися готувати…

Він усміхнувся і знову коротко чмокнув мене.

— Чекаю з нетерпінням. А поки що ходімо до зали. Буду тебе тренувати.

— Ходімо, може мені й курсів не буде потрібно, — я усміхнулася йому у відповідь. — Ти станеш моїм тренером.

— На курси все одно підеш, хай, бо все ж я не професійний тренер, — ми спустились на мінус перший поверх і знову я побачила другі двері біля басейну. Думала, що може зала там, але ми пройшли в ті двері, які вели саме в басейн, і вже там Макс додав: — Он ще одні двері, там мій зал, — він вказав на двері в кінці кімнати, вже за басейном. 

Я усміхнулась і ми пройшли далі. Але я все одно чомусь думала про ті двері, які ми проминули. 

Коли зайшли всередину, я побачила справжній тренувальний зал з тренажерами, двома різними грушами для биття, великою і маленькою, гантелями і таким іншим. 

А ще тут було доволі просторо, багато місця посередині залу. 

— По-перше, тобі треба навчитись вириватись з захоплень, — сказав він. — А головне правило наступне: після виривання треба ще вдарити нападника, куди дістанеш, ну, нижче поясу зазвичай дуже ефективно відволікає його, щоб можна було втекти. Бо якщо ти просто вирвешся, він може знову схопити тебе, у тебе може не бути часу, щоб втекти…