42. Неприємна знахідка

Я швидко зібрала деякий домашній одяг, засоби гігієни, які могли знадобитися, коли я заночую у Макса. 

 — Піжаму брати? — запитала лукаво. — Чи можна обійтися і без неї? 

— Можна і без неї, — він усміхнувся. — Люблю дивитись на тебе без одягу… 

 — Я теж люблю дивитися на тебе, — зізналась я. — Все, я готова, можна їхати!

Ми вийшли з квартири, і коли вже підійшли до мотоцикла, у мене виникло таке відчуття, наче хтось за нами спостерігає. Я навіть озирнулася навколо, щоб зрозуміти, хто на нас дивиться. Але на подвір’ї не було нікого. Я чомусь згадала про Марса — може, це він стежить за мною? Не хотілося б, щоб він зробив фото і показав глядачам мого блогу. 

— Що там? — запитав Макс, мабуть, він помітив, що я озираюся. 

— Та нічого, мені здалося, що хтось дивиться на нас, може, це хтось із сусідів у вікно визирнув, от і все. Я дуже чутлива до цього, сама не знаю чому…

— Думаєш, за тобою  хтось стежить? 

— Є один тип… Якщо ти читав мій блог, то, може, бачив там у коментарях чоловіка з ніком Марс… — сказала я. — Він іноді писав такі дивні речі, що мені здавалося, він знає, де я знаходжуся, в чому вдягнута і все таке…

— Ти розповідала про нього, — кивнув він. — Ну, що він був агресивний, а не те, що він знає, де ти. 

— Ну він не був прямо агресивний, — чомусь я стала на захист Марса. — Просто писав, що не хоче, щоб на мене дивились інші, щось таке… Але зараз чомусь мені страшнувато стає, як ти думаєш, він може бути небезпечним? Наприклад, побачить мене з тобою і приревнує? 

— Не знаю, — Макс зітхнув. — Якщо ти переживаєш, заблокуй все ж його, та і все. Думаю, йому буде нудно, і може він відчепиться.

— Якщо він знає, де я живу, то блок тільки ще більше розлютить його… — я надто багато читала подробиць кримінальних історій, щоб наївно вважати, що якомусь психу стане нудно і він відчепиться від об’єкта переслідування.  — Може, мені записатися на якісь курси самооборони?  В житті пригодиться…

— Можна, — кивнув Макс. — Це зайвим точно не буде. Не проти Марса, так проти ще когось, різні випадки бувають. 

— Так і зроблю, просто для того, щоб бути спокійною і нічого не боятися, — я подумала, чи не сказати Максу про той випадок, коли на мене напали на вулиці і намагалися задушити, але тоді треба було і сказати, що мене врятував Нік, а Нік йому не дуже подобався… Тому я вирішила, що Максу це не потрібно знати. Все ж уже позаду. А в майбутньому я зможу за себе постояти…

— Я теж можу показати тобі пару прийомів проти більшого супротивника, — сказав він тут же. — Але все одно ходи на ті заняття. 

 — Супер, — зраділа я. — Можемо розпочати тренування прямо сьогодні, а завтра я запишуся на курси. 

Як це часто буває, варто було прийняти рішення, і страх відразу зник. Та й коли Макс був поряд, я могла ні про що не тривожитись. 

Ми сіли на мотоцикл і швидко поїхали в напрямку його будинку. Вітер розвівав моє волосся, захід сонця був дуже красивим, і я була в передчутті чудового романтичного вечора. 

Коли ми переступили поріг його будинку, Макс обійняв мене і торкнувся губами моїх губ, але коротко, і одразу відсторонився.

— Так, спочатку тренування, потім десерт… Якщо поставити навпаки, буде лінь, — він чмокнув мене в носик. 

 — Добре, давай потренуємось, зараз я перевдягнуся в спортивний костюм, — я дістала свої речі. — Куди можна все це покласти?

— Ходімо, покладеш в спальні, — він забрав у мене сумку і повів до сходів, потім, коли ми зайшли в спальню, сказав: — Можеш розкласти все і спускайся вниз, підемо до спортзали. 

 — Добре, зараз покладу речі, перевдягнусь і спущусь, пара хвилин і я там.

Він вийшов, а я відчинила шафу і побачила акуратно розкладені і розвішані Максові речі, а кілька полиць були порожні, туди я й вирішила скласти свій одяг. Коли я посунула стосик одягу до краю полиці, то зрозуміла, що ніби щось там є, просунула руку до самої стінки і дістала звідти заколку для волосся у вигляді квітки з маленькими стразами. 

Чомусь ця знахідка засмутила мене. Отже, я була не перша дівчина, чиї речі лежали в нього у шафі. Головою розуміла, що безглуздо ображатися через таке, адже він дорослий чоловік, і, безсумнівно, мав право з кимось зустрічатися, перш ніж познайомився зі мною. І все одно настрій було трохи зіпсовано…

Продовження — щодня о 21.00!

Додавайте книгу в бібліотеку і ставте їй сердечко, щоб не загубити і дізнатися, що буде далі! Вона буде безкоштовною і бере участь у конкурсі, тож буду вам дуже вдячна за підтримку!

Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, то щоб не загубити книгу, зареєструйтесь - це безкоштовно і не займе багато часу!