41. "Хочу бути першим"

— Зручно мати душ практично в кабінеті, скажи? — Макс торкнувся губами моєї шиї, коли застібав на мені блузку. Ми зробили це двічі: на столі і в душі. І у мене було таке відчуття, що якщо він продовжить так дражнити мене дотиками та поцілунками, то можемо ще спробувати на дивані в його приймальні. 

— Так от для чого боси так обладнують свої кабінети, — я усміхнулась йому. — Дуже зручно, правда…

— Зручно, коли твій хлопець — бос? — грайливо запитав Макс, поправляючи на мені одяг. 

— Ще й такий скромний, — я ледь скуйовдила йому волосся. — Хтось інший вже в перший день знайомства розказав би про те, який він крутий і заможний… А ти так довго це приховував…ні, ну я знала, що в тебе є статки, але що ти генеральний директор — це стало для мене несподіванкою…

— Насправді найбільше роботи не у генерального, а у виконавчого директора. А я, як власник, просто по статусу вище в будь-якому разі. Хоча бізнес вже налагоджений і тому мені не надто цікавий. Останнім часом я в основному проводжу час за кермом мотоцикла або з тобою. На роботу витрачаю годин пʼять-шість, не більше.

— Це круто, коли можна жити в своє задоволення, а роботі присвячувати лише кілька годин, — я замріяно зітхнула. — Може колись буду ще більше заробляти на блозі, найму собі команду, яка буде виконувати чорнову роботу, а я сама буду лише керувати. Теж буду генеральною директоркою, — я засміялась. — Хоча боюся, що мені швидко стане нудно і захочеться знову все робити самотужки. 

— Отож, — він кивнув. — Ну, творчість і звичайний бізнес — це все ж трохи різні речі. Хоча я не сумніваюсь, що у тебе б і з бізнесом все вийшло. 

— Може, — я знизала плечима. — Але поки що я люблю те, чим займаюсь, і не хочу змінювати улюблену справу на якусь іншу, хай вона б і приносила більше прибутку. 

— За це я тебе теж люблю… Ти не робиш все як всі, а йдеш своїм шляхом, і це круто…  Які в тебе плани на вечір? 

— Поки що ніяких конкретних планів немає, в що, є якісь пропозиції? — я лукаво поглянула на нього. 

— Повечеряємо, а потім поїдемо ночувати до мене? Може, хочеш взяти пару речей з дому? Ну, щоб вони просто лежали у мене для таких випадків. 

Я згадала, що Макс пропонував мені переїхати, але я тоді сказала, що маю ще залагодити деякі свої справи. 

— Це гарна ідея, — кивнула я. 

— Добре, тоді пішли до мотоцикла…

***

Після вечері Макс підвіз мене до мого будинку, щоб я зібрала речі. Я поглянула на нього:

— Хочеш зайти, поглянути, як я живу? 

— Хочу, — він кивнув. — Ти ще ні разу мене до себе не запрошувала. Авжеж, хочу. 

Я усміхнулась і чмокнула його в губи, після чого ми пішли до підʼїзду. Коли відчинила двері квартири і ми зайшли всередину я одразу попередила:

 — Не лякайся, у мене тут розгардіяш, порядок удома — це не моя сильна сторона…

Ну, не сказати, що в мене був повний безлад, але, наприклад, коли я збиралася на побачення, то витягла деякі  речі з шафи і так і залишила їх на кріслі.  

— Не буду лякатися… Не переживай, я ж не інспекція якась, — він усміхнувся і став роззиратись навколо з зацікавленістю. — А блог ти свій не тут же знімаєш? Там ніби інше приміщення. 

 — В мене є студія, я її орендую, там звукоізольована кімната, освітлення відповідне… Хоча коли лише починала, знімала і в себе в квартирі, і десь просто на вулиці, по різному експериментувала..

— Ого, круто, — він кивнув. — І у тебе затишно. Мені подобається. Можу посидіти на дивані почекати, поки ти зберешся, бо якщо я довго буду стояти отак поруч… — він торкнувся долонею моєї талії. — Ми до мене можемо і не доїхати. 

 — Сідай, зробити тобі чаю чи кави? — я чмокнула його в шоку.  — Це так хвилююче, я ще ніколи не запрошувала до себе в гості чоловіків.  Навіть розгубилася трохи..

— Можна кави, — він кивнув. — І я тільки радий, що ти нікого не запрошувала… Хочу бути багато в чому першим. В усьому, в чому зможу…