36. У басейні

Я востаннє перечитала коментарі до блогу, там було багато всякої всячини, але таємничий “захисник” так і не об’явився. Мабуть, Марс був правий — той, хто побив викладача, не захоче ризикувати і видавати себе. Закрила ноут і вийшла з квартири. Макс уже чекав мене під під’їздом. 

— Привіт, — я підійшла до нього і чмокнула в щоку. — Як твої справи?

— Все прекрасно, — він усміхнувся. — Я в передчутті нашого "запливу". А у тебе як? Сідай, — він трохи посунувся, щоб я сіла позаду нього, і начепив на мене шолом, який висів на ручці мотоцикла. 

 — Все добре, трохи замахалася з цим блогом, — поскаржилась я. — Стільки коментарів, навіть перечитати важко, не те що усім відповідати… А як не відповідаєш, то ображаються, пишуть: “Щось ти геть загордилася, корону одягла!” А в мене просто немає часу…

— Ну, ти нікому нічого не винна, — відповів Макс, заводячи мотоцикл. — Ти  молодець і так. До речі, ти мені так і не показала свій блог… Чи ти не хочеш мені його показувати?

— Та можу показати, авжеж, — я раптом згадала про Марса, чи не буде Макс мене до нього ревнувати, адже Марс може писати всяку всячину на зразок що не хоче щоб на мене всі дивилися. — Тільки там фанати не завжди адекватні… І сама тема блогу… хм, вона може тебе трохи здивувати…

— Я люблю, коли мене дивують, — сказав Макс, коли ми вже виїжджали на трасу…

Поки ми їхали, то не розмовляли, а вже як припаркувалися біля його будинку, я дістала з кишені телефон, відкрила ютуб і простягнула мобільний Максу. 

 — Ось мій блог, — я уважно стежила за виразом його обличчя, чи не розчарується він, коли побачить тематику моїх відео, чи не побачу я негативу з його боку…

— Ого, цікаво, — він усміхнувся і почав переглядати мою сторінку. — Я підпишусь і обовʼязково подивлюсь.  Але зараз у мене є на тебе трохи інші плани… — він віддав мені мобільний і торкнувся долонями моєї талії. 

 — Показуй свій басейн, він у приміщенні? — запитала я. — Бо хоча світить сонечко, все одно купатися на відкритому повітрі у березні трохи екстремально…

— Так, — Макс кивнув. — В приміщенні, на мінус першому поверсі, а простіше кажучи — під землею. Тобі має сподобатись, ходімо. 

 — Клас, я вже в передчутті, — зраділа я, і він повів мене до будинку. Спустившись у підвал, я побачила невеликий передпокій, з якого вело двоє дверей. Макс відчинив перші і з них, і за ними виявився басейн. 

 — А там що? — поцікавилась я, вказуючи на другі двері. 

— Секрет, — він хитро усміхнувся. — Але колись я обовʼязково покажу тобі ту кімнату, — додав пошепки, торкаючись губами мочки. 

 — Хм, ти прямо вмієш заінтригувати, — я усміхнулася йому у відповідь. — Що ж, не будемо гаяти часу, ходімо купатися! 

Я зняла з себе одяг, поглядаючи на Макса, який уважно спостерігав за мною, здається, забувши навіть, як дихати. Його погляд потемнішав, він ледь прикусив губу. 

 — Наздоганяй! — я махнула йому рукою, сіла на бортик, а потім зістрибнула у воду. Вона була тепла, і приємно огорнула тіло, від чого я відразу розслабилась і з насолодою потягнулась. 

Макс теж роздягнувся і підійшов до басейну. Я спостерігала за ним, затамувавши подих, все ж, він був дуже спортивний і красивий. Він пірнув у воду, як справжній плавець, а потім підплив до мене і торкнувся долонями моєї талії. 

 — Ти такий гарячий, — прошепотіла я, дивлячись йому в очі. 

— Руто… — він притис мене до себе трохи міцніше, а потім подався до мого вуха. — Я кохаю тебе, — його губи торкнулись моєї шиї. 

 — Я теж тебе кохаю… — відповіла я, не роздумуючи. — Ти — найважливіше, що є в моєму житті…

— Божеволію від тебе, — від його чергового поцілунку, який тепер прийшовся на шию, у мене по шкірі побігли мурашки. 

Я міцно пригорнулася до його дужого тіла, відчуваючи себе легенькою пушинкою в його руках. 

 — Ми ж завжди будемо разом? — правда? — прошепотіла йому на вухо, легенько прикусивши мочку. 

— Завжди… — прошепотів він мені у відповідь, знову ловлячи мої губи своїми і зминаючи їх в поцілунку…

Цієї миті я не сумнівалася, що так і буде, що ми ніколи не розлучимося і попереду на нас чекатиме довге і щасливе життя...