28. Збіг обставин

Тільки коли ми завершили розмову, я подумала про те, що увечері приїде й Макс. Точніше, обоє сказали “ближче до вечора”.  Але Нік, певно, не надовго, лише візьме щоденник і все, тож нічого страшного…

Я заглибилася у роботу, потрібно було піфдготуватися до випуску нового відео для мого блогу. Поскільки думки крутилися навколо справи із вбивством студенток, я вирішила зняти відео про вбивць, які діяли разом. Виявляється, таких випадків у світовій історії було немало. Були навіть подружні пари, які разом вбивали людей. 

У перерві між вивченням матеріалів я зайшла в коментарі, щоб трохи відволіктися і повідповідати глядачам, хоча й було трохи страшнувато, що там продовжується хейт. Два дні я туди зовсім не заглядала і на коменти не відповідала. 

А зараз, під відео з розповіддю про випадок у лікарні, мені в очі кинувся коментар Марса. Я згадала. що Макс радив мені його заблокувати, ну, так і зроблю, лише прочитаю, що він там пише…

"Як твої справи, Руто? Ти вже маєш бути в безпеці, ну, якщо не влізла в нові неприємності." 

Хм, схоже, він вирішив виправитися, чи що…

“Так, у мене все добре, готую нове відео, — відповіла я.  — Цього разу воно буде не про мене…”

Марс нічого не відповів, але інші люди почали одразу запитувати, про що буде відео. Я відповіла, що скоро вони про це дізнаються, написала ще кілька кометарів тим, хто мене хвалив, а хейтерів проігнорила, втім їх уже було небагато. Таки ніхто особливо не переживав через те, що я зустрічаюся з чоловіком, а ті напади були просто з розряду “один почав, інші побігли за ним”

“А ви покажете свого обранця?” — запитала одна дівчина. 

“Думаю, він не захоче цього, він не публічна людина”, — відповіла я. 

"Але ви публічна людина, тож було б справедливо, якби ви його показали", — написав ще один коментатор. 

“Можливо, колись і покажу, але зараз він не захоче точно, тому не варто поспішати”, — написала я у відповідь, а потім знову повернулася до роботи…

***

Нік заїхав о п’ятій вечора, я винесла йому щоденник Стасі. 

— Що там, нічого нового? — запитала, сподіваючись почути, що слідчі знайшли якусь зачіпку у цій спраі. 

— Знайшлося одне видалене листування, яке привернуло нашу увагу. Він відправляв тільки дату і приблизний час через кому без будь-яких приписок. Але що цікаво, останньою була відправлена дата, коли ти була в тій квартирі. І саме той час.

— А можна визначити, кому він надсилав ці дані? — я насторожилася, все це виглядало до біса підозріло. 

— Це був підробний профіль в фейсбуці, його вже видалили. Наші люди зараз намагаються вирахувати його власника. 

— Зрозуміло, — я зітхнула. — А сам він не зізнається, з ким листувався? 

— Він каже, що взагалі не памʼятає подібного, — знизав плечима Нік. — Самої переписки. 

— Мабуть, прикидається, — зітхнула я.  — Добре, будемо сподіватися, що ваші комп’ютерщики зможуть знайти його адресата. 

— Так, — він кивнув. — Я думаю, вони знайдуть. Раз ми взагалі знайшли ті повідомлення, значить, вони про це не переживали. 

 — Добре, буду з нетерпінням чекати на втішні новини,  — я усміхнулась. 

Нік попрощався і вийшов. І тут же задзвонив мій телефон, я поглянула на екран, це був Макс. 

 — Привіт, я вже біля твого під’їзду, — сказав він. 

 — Добре, я зараз виходжу…

Я швидко накинула куртку, взула кросівки і, замкнувши двері, спустилася вниз. Одразу побачила мотоцикл Макса, помахала йому рукою і пішла до нього. 

І тут побачила, що автівка Ніка все ще стоїть біля під’їзду, а сам Нік сидить всередині і дивиться на нас із Максом…