23. Бунт підписників

Нік вивів мене з палати. 

— Ти як? Все ж не варто було цього робити… Хоч я і був поруч, хочу у нього і не було зброї, але це було дуже небезпечно. Він все ж сильний фізично чоловік. 

Дивно, але я не відчувала страху. Точніше, я його відчувала, але зовсім не так, як мала б. Це в якомусь сенсі було як тоді, на озері. Викид адреналіну зробив зі мною щось дивне… 

 — Ну, може, тепер твої колеги зрозуміють, що він небезпечний, і приставлять до нього варту, — сказала я. — А то якось дивно, що немає ніякої охорони, хоча він підозрюється у тяжких злочинах…

— Так, я зараз же викличу оперативну групу, — погодився Нік. — Я не думав, що він в такому стані зможе напасти на тебе, це мій косяк… Давай я відвезу тебе додому, почекай трохи, поки поліція приїде. Даси свідчення і поїдемо. 

Я кивнула. Власне, так ми і зробили…

***

Коли я вже дала свідчення, Нік викликався відвезти мене додому, як і обіцяв. Я була вдячна йому за це. 

Він підвіз мене до будинку і сказав:

— Будь ласка, будь обережна, не влазь в неприємності і якість небезпечні теми. А то я знаю тебе… 

 — Не буду, — я усміхнулась. — Ну, хіба що в своєму блозі, але не дуже сильно…

— Добре, — він теж усміхнувся. — Ну все, йди, я маю простежити, що ти дійшла. Напиши мені з квартири…

Я кивнула, ми попрощались і я вийшла з машини. Вже з квартири я написала Ніку, що я на місці, визирнувши у вікно. Його машина поїхала саме тоді, коли повідомлення значилось, як прочитане і від відправив мені смайл "ОК".

Першою справою я вирішила прийняти душ, а коли вийшла з нього, то захотіла перевірити коментарі.

І тут же побачила новий коментар від Марса:

"Які в тебе стосунки з цим копом?"

“Послухай, тобі не здається, що ти забагато втручаєшся у моє життя?” — з досадою відповіла я. 

"Ти не відповіла на питання. Ви зустрічаєтесь?" 

“Авжеж ні, — я поставила сердитий смайлик. — Припини стежити за мною, бо я звернуся в поліцію!”

"Як мені страшно, уххх!" — він поставив смайлик, що широко усміхається. 

“Думаєш, тебе не знайдуть? — запитала я.  — Скажу Ніку, і він тебе вичислить!”

"Я радий, що ви не зустрічаєтесь, ось і все. Дай мені порадіти." — він знову поставив той довбаний смайлик. 

“Але я зустрічаюся з іншим чоловіком”, — вирішила трохи піддражнити його я. 

"Ти зустрічаєшся з кимось?" — це вже написав інший мій фанат, який і до цього зізнавався мені в коханні. 

Я так захопилася діалогом з Марсом, що забула, що це не приватне спілкування, і всі його бачать. От, халепа! 

“Так, — відповіла своєму шанувальнику. — Але подробиць поки не скажу. Може, потім.”

"Коза! Ти заробляла своїм личком, кому ти треба, якщо спиш з якимось мужиком?"

"Клята сучка!"

"Треба підстерегти її під домом і…"

"Подивимось, як вона тоді заговорить!"

Вперше я побачила подібне у себе в коментарях. Мої прихильники зазвичай були дуже привітні, ну, авжеж, інколи тут бували боти, але все ж ніколи не було такого, щоб вони всі разом бунтувались проти мене…

В цю мить мій телефон пискнув, сповістивши про нове повідомлення. 

Я побачила, що це Макс. Він вперше написав мені.

"Привіт. Як справи?)" — запитав він. 

Я одразу забула про всіх коментаторів, серце забилося частіше. 

“Привіт, все добре, — відповіла я. — А в тебе?”

"Теж… Скучив за тобою. Що робила сьогодні?"

“Провідувала одного знайомого в лікарні, — відповіла я.  — Але краще б провела цей час якось цікавіше..”

"Я б міг запропонувати тобі щось цікавіше, але вже доволі пізно… І все ж, якщо ти ще не хочеш спати, я міг би заїхати…"