20. "Я тобі довіряю"

Коли Макс сказав ці слова, моє серце мало не вискочило з грудей від хвилювання. Я теж була дуже рада, що зустріла його. Ми були як ті споріднені душі, могли вгадувати думки одне одного і завершувати речення, яке почав інший. І хоча я мало знала про його минуле, а він про моє, у мене було таке відчуття, немов ми знайомі дуже давно, просто довго не бачились, а це зустрілися знову. 

 — Розкажи щось про себе, — тихо попрохала я. 

— Ну, ти вже і так знаєш більше, ніж більшість, — він поглянув на небо, яке було видно через стелю. — Можна сказати, зараз у мене два життя. Одне завʼязане на перегонах і адреналіні, інше — на минулому і спадку. Що конкретно ти хотіла б знати? 

 — Про перегони, — я вирішила, що лізти в його особисте життя не хочу, якщо він вважатиме за потрібне, то сам розповість. — Ти давно ними займаєшся? 

— Саме перегонами останні пʼять років, але їжджу на мотоциклі вже всі пʼятнадцять. Коли їду на швидкості, почуваюсь вільним, я люблю свободу. 

 — Мені теж дуже подобається це відчуття свободи, — сказала я. — Коли ніхто не керує тобою, не вказує, що робити. Коли ти сам можеш вирішувати, як тобі жити і чим займатися…

— Тому ти і привернула мою увагу, — він усміхнувся. — На перегонах не могло бути нікого іншого, тільки хтось достатньо сміливий і вільний. 

 — Тут узагалі небагато дівчат, — сказала я.  — А мене мій шеф називає авантюристкою, тож посилає на всякі такі цікаві завдання. На якихось світських заходах мені стає нудно…

— Так, небагато, це точно. А щодо того, що ти авантюристка — не знаю. Може, трохи. Але від того мене тягне до тебе ще більше, — він торкнувся своєю долонею моєї. 

Від того дотику по моїй руці ніби пробіг легенький електричний струм. 

 — Мені здається, що тоді, після аварії в тебе були не настільки пошкоджені руки, — сказала я, поглянувши на його пальці. — Ти потім ще десь поранився?

— Помітила? — він відвів погляд. — Ну, не те щоб поранився. Але я вмазав одному мужику пару разів. Тому кістяшки і обдерлись. Застав його в провулку, чіплявся до дівчини. Не хотів, щоб ти переживала, або ревнувала, тож не сказав одразу. Все одно мене ніякі інші дівчата, окрім тебе, не цікавлять.

 — Ну, ти правильно зробив, — я обережно погладила його пальці. — Я не з тих, хто буде щось дурне придумувати і ревнувати. Я тобі довіряю. 

Він переплів наші пальці:

— Дуже радий це чути, Руто. Може, це буде звучати банально, або надто пафосно, але ти — особлива для мене людина. Мені важлива твоя думка, тільки вона мені взагалі і важлива, — сказав Макс і зазирнув мені в очі. 

 — Мені приємно це чути, — я усміхнулась.  — Ти теж для мене особливий…

— Почекай, хочу дещо зробити, — він забрав свою руку і дістав мобільний. Я вперше бачила його телефон. Схоже, це була найновіша марка айфона, ну, я і так підозрювала, що він був бідний, судячи з його одягу і мотоцикла. Але для мене було важливо не це. Невже він зараз дасть мені свій номер? Але ні, Макс не став цього робити. Натомість з телефону розлилась повільна мелодія, яку я одразу впізнала, це був "Shape of my heart". 

Макс встав з-за столу і простягнув мені руку, лишаючи мобільний на максимальній гучності на столі. 

— Потанцюємо?

Я мовчки кивнула, вклавши свою долоню в його. Місячне сяйво було якимось загадковим, і створювало враження, що ми знаходимось в іншому світі, де все не так, як на землі. 

 — Я назавжди запам’ятаю цей вечір, — прошепотіла я. 

— Я теж, — він торкнувся долонею моєї щоки і зазирнув мені в очі. Я подумала, що зараз, якщо він подасться трохи вперед, то поцілує мене, і від того по шкірі побігли мурашки. Я заплющила очі, очікуючи поцілунку...