17. Моє розслідування зайшло в глухий кут

Нік якусь мить помовчав, осмислюючи те, що почув від мене. 

— Що ти маєш на увазі під "двоє"? Що вони вбивали разом? Чи що два маніяки вбивали окремо?

 — Викладач міг заманювати дівчат, користуючись своїм положенням, а вбивав хтось інший, — припустила я. — Його спільник. Цим пояснюється і колекція “сувенірів”, і те, що після арешту викладача сталося нове вбивство. Може, той спільник розгнівався, що його “помічника” заарештували, і вирішив привернути до себе увагу. Маніяки дуже честолюбиві, вони не хочуть, щоб їхня слава дісталась комусь іншому..

— Але так той викладач надто сильно себе підставляв би. У нього не було алібі. Якби вони дійсно працювали разом, він би зробив собі алібі на момент смерті Стасі. Він же знав би, коли спільник вбиватиме. 

 — Так, тут не сходиться, — я зітхнула. Шкода, версія була хороша…

— Тому треба дивитись на подальші події. Якщо вбивства тепер зупиняться, то останню дівчину точно вбив хтось, хто замаскувався під маніяка, але, наприклад, не знав, що підозрюваного схопили. Не всі слідкують за такими новинами. Якщо ж вбивства продовжаться, то тут теорії дві: перша це наслідувач, а друга, що ми схопили не того. 

 — Ну це якось неправильно — просто чекати наступного вбивства, — я зітхнула.  — Може, треба перевірити знайомих викладача? Тих, з ким він часто контактував? Встановити за ними стеження…

— Поліція займається цим, — сказав він. — Але ж через те, що він потрапив в лікарню, родичі жаліють його і ще більше впираються, що це не міг бути він. Щодо знайомих, як на них вийти, якщо він в лікарні? Думаєш, що його спільник, якщо він є, так просто себе видасть? 

 — Йому тепер буде важче шукати собі жертв, якщо він теж не викладач, — відповіла я. — Втім, я можу порозпитувати студенток, чи не чіплявся до них ще хтось, і тоді того чоловіка можна перевірити..

— В Києві повно універів, якщо він не дурень, він не піде туди, де працював спільник, — знову зауважив Ден. 

Я замислилась. Дійсно, все це тільки заводило в глухий кут. Якщо його спільника спіймали, він мав би сидіти тихо. З іншого боку, він же зараз напав на іншу дівчину… Значить, тихо сидіти не вийшло. 

Якщо він збирався вбити мене після того, як той гад мене згвалтує, то вони дійсно могли діяти "в парі". Один користується, інший вбиває, кожен отримує своє збочене задоволення.

Так, той чоловік може не прийти напряму до студенток. Але може прийти до мене… 

Але якщо я скажу про це Дену, що він зробить? Приставить до мене охорону? Скаже нікуди не ходити? По-хорошому, може так було б правильно вчинити. Але тоді маніяка-вбивцю не впіймають. 

— Дякую, що розповів про це все, — сказала я. — Постараюся бути обережною і не ходити ввечері сама.  Сподіваюся, того “наслідувача” швидко спіймають…

— Так, будь обережна. І слідкуй, щоб телефон був заряджений. І постав мене на швидкий виклик, ти поставила, як я тобі казав? 

 — Авжеж, якщо побачу чи почую щось підозріле, одразу наберу тебе, — пообіцяла я…

***

На стадіоні цього разу людей було вдвічі більше. І це незважаючи на те, що минулого разу на цю подію, хай і в іншому місці, приїхала поліція. Все ж, багато хто любив адреналін, як і я. І хай я сьогодні була тут за завданням шефа, все одно мені самій це все дуже подобалось. 

А ще, я хотіла побачити Макса. 

Але я все одно приїхала дещо рано. Заїзд мав початись за півгодини. Хоча майже всі мотоциклісти вже були на місці, я бачила їх. Але Макса ще не було.

Я вирішила зазирнути в коментарі, повідповідати на них, поки є час. 

І прямо тоді, коли я вже на них відповідала, зʼявився новий коментар.

"Тобі треба менше ходити по небезпечних місцях, Руто…"