14. "Ти в порядку?"

Моє серце мало не вискакувало з грудей. Ніколи б не подумала, що відчую на собі все те, що переживали героїні моїх відео… Правда, більшість із них вже ніколи не могли поділитися тим, що вони відчували, невже і для мене ці емоції стануть останніми в житті? 

Раптом ми почули дзвінок в двері, але цей козел навіть не почув його. Ще за мить до кімнати забігло двоє людей в формі і вони одразу відтягнули викладача з мене. 

— Не рухайтесь! Поліція! — один з них начепив на нього наручники. 

Я була вражена, адже не повідомляла нікому, куди йду. Хіба що Богдана повідомила поліцію? Але Богдана не була в курсі, що я піду до викладача додому…

 — Он у нього на столі прикраси, я впевнена, що він зняв їх із вбитих дівчат, — сказала я, піднімаючись на ноги. 

— З яких ще вбитих дівчат? Нам повідомили, що тут напад на дівчину… — розгублено сказав один з поліцейських.

 — У нас в університеті вбили дівчину Стасю, я дізналась, що Олександр Вікторович переслідував її, — почала пояснювати я. — В нього на ручці підвіска, я бачила на фото таку ж підвіску у Стасі.  Запідозрила, що тут щось не те, але мені було потрібно потрапити до нього додому, щоб усе перевірити… 

— Але це було небезпечно, — похитав головою поліцейський. — Не робіть подібного більше. 

Мого нападника вони, схоже, відключили, а я навіть не помітила, коли вони це зробили. 

 — А хто вас викликав? — запитала я. — Це були сусіди?

— Не знаємо, коли оператор запитала, хто це, чоловік вже відбив виклик, так нам сказали. Але певно, сусіди. Добре, що вони подзвонили. Але ви маєте бути обережнішою! — знову посварив він мене.

 — Так, обов’язково, дякую вам за порятунок! — я була щаслива і від того, що мені допомогли, і, коли уявляла, яким популярним стане відео, в якому я розповім цю історію.  — Скажіть, будь ласка,  мені потрібно буде давати якісь свідчення? Я з радістю це зроблю! 

— Так, — він кивнув. — По-хорошому, вам би поїхати зараз з нами. По "свіжих" слідах. Хоча я розумію, що після того, що трапилось, це може бути трохи важко, але все ж це було б найправильнішим рішенням зараз. Але якщо вам погано, це може почекати до завтра, а сьогодні лише підпишете деякі папери. 

 — Я можу поїхати… Розповім про все і все підпишу, може, є ще якісь дівчата, що постраждали від нього, і вони теж приєднаються до мене… Мені дуже страшно від думки, що когось із власниць цих прикрас може, як і Стасі, вже не бути в живих…

— Тоді поїхали, — кивнув  поліцейський. — Постараємось зробити все максимально швидко…

***

 У відділку я дала всі необхідні свідчення, а потім на таксі поїхала додому. Вде у своїй квартирі, хоча було доволі пізно, я не втрималася і записала коротке відео на телефон, в якому сказала, що проводила своє розслідування злочину і незабаром вийде повнорозмірне відео з подробицями цієї історії.

 — Підписуйтесь на мій канал, — завершила я свою розповідь. — Впевнена, що ви не пожалкуєте. Попереду будуть нові мої власні розслідування! 

Відразу, як тільки закинула цей шортс на Ютуб, під ним почали з’являтися коментарі. В основному підписники просили мене якнайшвидше розповісти про свої пригоди. 

Але раптом я побачила знайомий нік, то був той самий Марс. 

"З тобою точно все гаразд?" — запитав він. 

Я аж здивувалася, від кого-кого, а від нього такої турботи я не очікувала.

“Так, зі мною все гаразд, — написала я. І додала. — Дякую…”