4. Дзвінок мами

Ми доїхали до супермаркету на моїй вулиці досить швидко і без пригод.  Макс зупинив мотоцикл, і я, вже стоячи поряд з ним, відчула якесь хвилювання:

 — Дякую, що підвіз, — сказала зрештою. 

— Нема за що, — він знизав плечима. — Головне, що копи тебе не спіймали. 

Його погляд ковзнув по мені, але я не могла зрозуміти, що він про мене думає, бо він все ще був в масці.

— Ну, думаю, що вони б нічого мені не зробили, адже я не брала участі в перегонах, — я знизала плечима. — Сказала б, що просто повз проходила…

“На відміну від тебе”, — додала подумки. 

— Так, певно, ти маєш рацію, — погодився він. — Не забудь поставити вотермарку на фотки, якщо ти десь їх запостиш. Тоді при репості всі будуть знати, звідки вони, і зацікавляться твоїм ресурсом. У тебе блог, чи щось таке? 

 — Я підробляю в одному пабліку, — сказала я. — Добре, перешлю зараз фотки шефу, він буде радий. Бувай, Максе!

— Приходь на перегони ще, Руто, — він усміхнувся. — До зустрічі!

Я усміхнулася у відповідь:

 — Може й прийду…

А потім  пішла в напрямку свого будинку. Йдучи, думала, чому він не попросив мій телефон. Це була якась незвична поведінка. А може, дійсно думав, що я тепер весь час ходитиму на подібні змагання, тож ми там ще не раз пересічемось?

Зрештою я перестала думати про свого нового знайомого, адже в мене, як завжди було багато справ — я навчалася на останньому курсі, займалася своїм блогом плюс ще підробітками, тому кожна хвилина була на вагу золота…

***

Опинившись у своїй квартирі, я одразу, навіть не встигнувши перевдягнутися, скинула Денису фото і одразу набрала його номер. 

— Привіт, твоє завдання виконане, — відрапортувала, коли він узяв слухавку. 

— Ого! Ти молодець! Я не думав, що в тебе вийде з першого ж разу! Сподіваюсь, це допоможе нашому каналу! Треба запланувати допис на найкращий час! — сказав він з ентузіазмом. 

 — Не забудь про вотермарку, — нагадала я. — І про мою зарплатню теж. 

— Так, вотермарка, точно, обовʼязково!  — відповів він. — І зарплатню дам, як і обіцяв, фотки круті! Він прямо позував для тебе… А казали, що його неможливо сфоткати отак прямо… 

 — О, а ти його знаєш? — з цікавістю запитала я. — Переможця цих змагань?

— Ну, не те щоб знав, але спортивні канали ганялись за його фото. Зазвичай вони всі здалеку і не дуже якісні. Але у тебе вийшли прямо ідеальні кадри…

 — Я старалась, — сказала я, але подумала, що якби не Макс, то ці кадри точно не вийшли б такими, а скоріше за все, в мене не було б ніяких кадрів, бо той охоронець змусив би мене їх видалити…

***

Лягла я пізно, тож коли задзвонив будильник, було важко розплющити очі. Але все ж встала, прийняла душ і з чашкою кави сіла почитати соцмережі. Спершу зазирнула у телеграм-канал Дениса і побачила, що мій фоторепортаж набрав прямо рекордну кількість лайків і перепостів. Потім перейшла на свій ютуб, тут теж все було добре — вчорашнє інтерв’ю з Кірою стрімко набирало перегляди, люди активно його коментували, ну це мене не здивувало, адже такі тригерні теми завжди зачіпали за живе. 

Почала відповідати на коментарі, у мене була така звичка, це піднімало актив, незважаючи на брак часу я старалася це робити. І тут телефон задзвонив у мене в руці, це була мама. Я зітхнула, не дуже хотілося зараз розмовляти, але якщо не прийму виклик, вона буде телефонувати кожні п’ять хвилин, тож зрештою я відповіла:

— Доброго ранку, мамо…

— Руто! Твоя сестра показала мені ті відео, якими ти займаєшся. Я в шоці, це якийсь кошмар! Ти зустрічаєшся з якимись психопатами і сюжети твої про психопатів! Тобі треба терміново припинити це!