2. Чоловік у масці

Я хмикнула. Ну авжеж, якийсь "Марс" так і думає про жінок. Що нам потрібні якісь неадеквати, ті самі "владні герої" зі "складним минулим", яких ми "виправимо"... 

Але я ніколи не була серед тих дуреп, які так думали. 

Мені навіть захотілось йому відповісти, але потім я подумала, що краще відповідатиму адекватним коментаторам. А цей коментар хай загубиться серед інших. 

Я продовжила задавати питання гості, вона відповідала весь час, що залишився. Але в моїй голові чомусь все одно крутилось це дурне питання. 

Коли гостя, яка була мені глибоко неприємна через свої хворі переконання, нарешті пішла, я знову повернулась до коментарів.

Коментар Марса дійсно опустився. Марс коментував кожне моє відео, але я ніколи не відповідала на його коментарі, але він продовжував коментувати.

Коли я вже прибрала в моїй студії і збиралась виходити, мій телефон задзвонив. Це був редактор електронного видання про спорт, на якому я підробляла. 

Якщо він дзвонив в такий час, значить, це було щось термінове. Я закотила очі, зітхнула і взяла слухавку.

— Руто, ну нарешті! Чому ти не брала слухавку?! Я тобі вже дві години намагався додзвонитись!

Я не звернула увагу на пропущені, бо вимкнула звук на момент зйомок. А після них я навіть не перевірила телефон…

— Вибач, Максе, у мене був прямий ефір, що ти хотів? — запитала я, притуливши телефон плечем до вуха і шукаючи в сумочці ключі.  

— Мій інформатор сказав, що ті перегони на байках, про які ми з тобою говорили, будуть сьогодні вночі! І навіть дали точку старту і фінішу! Я хочу, щоб ти зробила фото, відео і дізналась хоч щось ексклюзивне для нашого телеграм-каналу! Це великий шанс збільшити нашу аудиторію. Накладемо на відео і фото вотермарки і нас сто відсотків порепостять всі київські канали. Ну, якщо в тебе вийде зробити щось вартісне. 

— Тільки якщо ти нормально за це заплатиш, а не будеш потім годувати байками, — я усміхнулася, бо нарешті знайшла ті дурні ключі. 

— Заплачу. Але зроби мені бомбу. Я хочу, щоб ти зняла переможців зблизу. Якщо вийде, гарантую тобі твою півмісячну зарплатню! 

 — Що ж, це спокуслива пропозиція…Добре, кидай вже свої точки, і коли старт? Чи встигну я заїхати додому,  перевдягнутися і щось поїсти?

— Встигнеш, перегони стартують опівночі. Але вдягнись в щось неяскраве, бо перегони підпільні. 

 — Добре, вдягнуся в чорне, — сказала я. — Одразу скину тобі, що вдасться відзняти…

***

Це було ледь не перше цікаве завдання від шефа. До того я ходила фоткати всякі змагання і тому подібне, це було доволі нудно. Хоч у нашого телеграм-каналу і немало підписників, але останнім часом активність на ньому впала і від того шеф заробляв менше і мені платив теж менше. 

Я одяглася в чорне, як і обіцяла, але вже не була так позитивно налаштована, як одразу. Вже хотілось спати і я сумнівалась, що там буде щось вартісне. 

Але обіцянка є обіцянка, тож я поїхала на точку, яку мені прислали. 

Локацією виявився закинутий і напіврозбитий стадіон з дорогою навколо колишнього футбольного поля. З одного боку вже зібрались мотоциклісти в своїх шоломах, їх було більше сорока. 

Я вирішила підійти ближче і пофоткати їх на старті. 

Глядачів тут було близько двох сотень, але близько до мотоциклістів підійти не дали. Біля дороги зі сторони трибун стояли охоронці.

— Далі не можна, — сказав мені один з них. 

— Добре, — кивнула я. Подумала, що, може, вдасться якось їх обійти, адже охоронці зосередились на дорозі, а навколо було досить темно. Якщо зайти з іншого боку…

Цієї миті відчула на собі чужий погляд саме з боку мотоциклістів.

Мимоволі поглянула туди і побачила високого кремезного чоловіка, обличчя якого закривала балаклава, він якраз одягав на голову шолом.  Подумала, що було б цікаво поглянути на його обличчя, але навіть не бачачи його, я відчувала, що від нього йде якась загадкова енергія…

Продовження - завтра о 21.00! 

Додавайте книгу в бібліотеку і ставте їй сердечко - так ви не загубите її і дізнаєтесь. що буде далі! 

Подарунок для когось із улюблених читачів - промокод на безкоштоне читання книги Еліс Кларк "Наречена за контрактом" 6F7gb-AA