10. Право на власний біль

Дитяча кімната стала меншою.

Не стіни посунулися.

Просто все, що в ній бодай трохи скидалося на затишок, раптом згадало, кому належить.

Зорі на стелі згасли. Жовта ковдра потемніла. Книжки на полиці вишикувалися рівніше, ніби хтось наказав навіть казкам стояти струнко.

Нижній індексний вузол під підлогою не зник, але його накрили товстим прозорим шаром. Жовте світло стало глухим. Циліндри ще світилися — особливо один, із новим ім’ям ОЛЕНА, — та голоси стихли, як люди в кімнаті, куди зайшов господар із ключами.

Біле око Кальда висіло на чорному прямокутнику.

Не кліпало.

Звісно.

— Процедура Глітч-суду тимчасово призупинена, — сказав Кальд. — Усі сторони буде переведено в режим оцінки безпеки.

Ніка повільно підняла руку.

Тар простогнав:

— Ніко.

— Я ж чемно.

Міра, бліда й майже прозора після Mirror Pain, сказала:

— Не давайте йому приводу.

Ніка подивилася на неї.

— Пані Вейл, він щойно зачинив усі двері в дитячій кімнаті, де судять дитину, мертвий код і архів із тисячами голосів. Привід уже стоїть посеред кімнати й називає себе безпекою.

Біле око не змінилося.

Але Ніка відчула, що Кальд слухає.

Справді слухає.

Не як аудитор, який сортує шум. Не як система, яка шукає статус.

Як людина, що вперше помітила: маленька неприємність під назвою Pain Share N-17 не тільки не зникла, а ще й навчила архів ставити незручні питання.

— Актив N-17, — сказав Кальд.

— Ніка.

— Ваш статус…

— Ніка.

Пауза.

Тонка.

Золота.

Дорога.

— Ніко, — сказав він.

Міра ледь помітно напружилася.

Тар подивився на Ніку так, ніби хотів сказати: не радій, це він теж може використати.

Ніка й не раділа.

Коли людина з пекла починає називати тебе на ім’я, це не завжди перемога. Іноді це означає, що вона підійшла ближче з ножем.

— Ваша реакція зрозуміла, — продовжив Кальд. — Ви зазнали надмірного контакту з непереробленими емоційними залишками. Архів викликає в носіїв сильну ідентифікацію.

— О, дякую. А я думала, це через те, що ви тримаєте там людей у циліндрах.

— Ви знову спрощуєте.

— А ви знову говорите так, ніби “спрощуєте” гірше за “утилізувати”.

Під прозорим шаром щось ударилося.

Раз.

Не сильно.

Може, долонею.

Може, пам’яттю про долоню.

Кальд не глянув униз.

— Нижній індексний вузол не містить людей у юридичному розумінні.

— Як зручно.

— Він містить залишкові профілі, що не зберегли достатньої цілісності для індивідуального статусу.

Ніка подивилася на циліндр Олени.

— Вона має ім’я.

— Випадкова реконструкція за асоціативним відгуком.

Знизу долинув жіночий голос:

— Я не випадкова.

Кальд замовк.

Лише на пів секунди.

Але Ніка вже навчилася цінувати його паузи.

— Чули? — спитала вона. — У вашої випадковості з’явилася думка.

Біле око звузилося.

Прозорий шар над вузлом став темнішим.

Голос Олени згас.

Дівчинка із зайцем підбігла до краю.

— Не закривай її!

— Відійдіть від вузла, — сказав Кальд.

— Вона не “відійдіть”, — відповіла Ніка. — Вона одна.

— Її статус не визначено.

Дівчинка міцніше притиснула зайця.

— Мій статус — не твоя справа.

У кабелях щось коротко тріснуло.

Майже сміх.

Назар.

Кальд почув.

— Нульова форма, — сказав він. — Ваша активність також буде обмежена.

Синя тріщина над стелею потемніла.

— Спробуй, — відповів Назар.

Це було сказано тихо.

Без ефекту.

І саме тому Тар зблід.

— Не треба, — прошепотів він.

— Що саме? — спитала Ніка.

— Щоб вони мірялися, хто тут більше система.

Кальд відповів:

— У цьому немає потреби. Вільна зона вже втратила стабільність. Її здатність стримувати архівний шум знижується.

— Він не стримує їх, — сказала дівчинка. — Він слухає.

— Для системи різниці немає.

— Ось у цьому й проблема, — сказала Ніка.

Кальд не відреагував.

На чорному прямокутнику з’явилися нові рядки:

АВАРІЙНА ПРОЦЕДУРА
ІЗОЛЯЦІЯ НИЖНЬОГО ІНДЕКСНОГО ВУЗЛА

МЕТА
ЗАПОБІГАННЯ СЕМАНТИЧНОМУ ЗАРАЖЕННЮ

ДОПУСТИМА ВТРАТА НЕСТАБІЛЬНИХ ІНДЕКСІВ
3,7%

Міра побачила останній рядок першою.

— Ні.

Кальд повернув до неї біле око.

— Mira Vale. Ваш доступ відкликано.

— Ви втратите їх.

— Частину.

— Це люди.

— Ви не можете цього підтвердити.

Міра зробила крок до пульта.

Тар схопив її за лікоть.

Не щоб зупинити.

Щоб утримати, коли ноги підвели.

— Три цілих сім десятих відсотка, — сказала Ніка. — Гарне число.

Кальд мовчав.

— Достатньо мале, щоб не звучати як убивство. Достатньо велике, щоб померло багато тих, кого ви не порахували людьми.

— Альтернатива — розпад усього вузла.

— Звісно.

— Це не риторика. Архів нестабільний. Якщо кожен індекс отримає повну автономію одночасно, контур не витримає.

— Тоді не давайте всім одночасно.

— Послідовна реконструкція потребує років.

— То хай потребує.

— Система не може працювати в такому режимі.

Ніка повільно спитала:

— А чому система має працювати?

Кальд дивився на неї.

Довго.

— Ви не розумієте масштабу.

— Улюблена фраза людей, які хочуть, щоб ти перестав дивитися на одну конкретну смерть.

— Pain Share обслуговує медицину, терапію, безпеку, соціальну компенсацію, реабілітацію. Якщо кожен переданий біль вимагатиме імені, походження і повторної згоди, усе обвалиться.

— А якщо система тримається на тому, що хтось унизу не має імені, може, їй і треба обвалитися?

Тар тихо сказав: