8. Керований досвід

Верхній рівень EdenWorks був образливо світлий.

Не просто чистий — чистота в Private Eden була звичним декоративним насильством. Тут світло прибрало всі тіні, ніби жодна думка не мала права сховатися й випадково стати совістю.

Круглий зал.

Скляний стіл.

Живі рослини біля стін — кожна в окремій прозорій капсулі з показником вологості. М’які крісла. Вода в тонких пляшках. Люди в дорогому одязі, який ніколи не бачив крові, пилу чи мокрих шкарпеток.

На думку Ніки, абсолютно непрактичне вбрання для правди.

На великому екрані за їхніми спинами світився напис:

HUMAN COMFORT SYSTEMS
ПЕРЕХІД ВІД СТРАЖДАННЯ ДО КЕРОВАНОГО ДОСВІДУ

Ніка подивилася на нього.

— Вони назвали біль продуктом.

Кальд стояв у чорному прямокутнику спокійно.

Його теперішнє обличчя накладалося на молодшу версію в записі. Два Кальди: один іще пояснював майбутнє, другий уже володів його наслідками.

— Ми назвали біль тим, чим він завжди був, — відповів теперішній Кальд. — Досвідом. Нерівномірно розподіленим. Хаотичним. Соціально несправедливим.

Ніка повільно повернула голову.

— Ви серйозно починаєте з “ми хотіли справедливості”?

— Ви воліли б простішу версію? Злий власник, темна лабораторія, чужі страждання заради прибутку?

— Було б чесніше.

— Ні. Було б зручніше для вашої злості.

Це влучило.

Ніка ненавиділа, коли хтось влучав.

Особливо якщо це був доглянутий архітектор корпоративного пекла, який говорив так, ніби читав лекцію про складність світу людям, що просто недостатньо добре виспалися.

Міра поруч випросталася.

Не тому, що їй стало краще. Ніка відчувала її тремтіння навіть крізь тканину. Просто Міра почула знайому мову.

Свою колишню.

І, мабуть, саме тому зібралася.

— Це рання презентація Comfort Redistribution, — сказала вона.

Тар хрипко спитав:

— Ти її бачила?

— Не цю. Пізнішу версію. Там уже прибрали слово “страждання”.

— На що замінили?

Міра на секунду заплющила очі.

— Навантаження.

Ніка тихо видихнула.

— Так. “Страждання” надто людське. “Навантаження” можна перекинути.

Кальд не заперечив.

На сцені запису його молодша версія стояла перед столом і говорила:

— Людська цивілізація завжди перерозподіляла біль. Родина бере на себе біль дитини. Лікар — відповідальність за пацієнта. Суспільство — травму катастроф. Ми пропонуємо не створити нове зло, а нарешті зробити цей процес чесним, вимірюваним і керованим.

Одна з членкинь ради підняла руку.

Жінка з коротким сріблястим волоссям. Обличчя спокійне, майже доброзичливе.

— Хто буде носієм?

Молодший Кальд не поспішав.

Він завжди не поспішав.

У його паузах не було розгубленості. Тільки впевненість людини, яка знала: якщо говорити повільно, жах матиме вигляд стратегії.

— Спершу добровольці.

У залі хтось кивнув.

Ніка засміялася.

— Ось воно. Чарівне слово.

Міра сказала:

— Перші справді могли бути добровольцями.

Ніка різко глянула на неї.

Міра витримала погляд.

— Я не виправдовую. Я пояснюю механізм. Саме так це працює. Починають із людей, які погодилися самі. Хворі родичі. Борги. Лікування. Бажання допомогти. Бажання вижити. Потім на цій згоді будують систему, у якій інші вже не можуть відмовитися.

Тар тихо додав:

— І називають їхнім прикладом усіх наступних.

Ніка проковтнула відповідь.

Бо Міра мала рацію.

А правда з її боку все ще була неприємною.

На записі інший член ради — чоловік із м’якими руками — запитав:

— Добровільний носій має отримувати компенсацію?

Молодший Кальд усміхнувся.

— Безумовно. І доступ до медичних сервісів, яких він інакше не отримав би.

Ніка сказала дуже тихо:

— Ось так ланцюг стає крапельницею.

Adjudication Core спалахнуло:

СЕМАНТИЧНИЙ ЗАПИС
«ЛАНЦЮГ СТАЄ КРАПЕЛЬНИЦЕЮ»

РЕЛЕВАНТНІСТЬ: ВИСОКА

Ніка глянула на напис.

— О, мене цитують. Тепер я офіційно погано впливаю на суд.

Кальд подивився на неї з легким роздратуванням.

— Ви спрощуєте.

— А ви ускладнюєте, щоб не чути крику.

Глядацькі канали ожили.

ORCHID_VIEW_110: якщо носіям платили, у чому проблема?

LOWER_N12: у тому, що потім “або підпис, або поховання”

LEGAL_GUEST_04: треба бачити повні умови

PAIN_UNIT_44: я підписувала після двох діб без сну

MAINTENANCE_B3: я бачив такі пакети в нижньому реєстрі

PREMIUM_OBSERVER: це має розглядати комісія

Ніка прочитала останнє.

— Комісія. Найкращий спосіб поховати людину без землі.

На записі Кальд переключив слайд.

PHASE II
PAIN SHARE — ДОБРОВІЛЬНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРАКТ

На схемі було дві фігури.

Одна — світла, у верхньому колі:

КЛІЄНТ / ПАЦІЄНТ / ПЛАТНИК

Друга — сіра, у нижньому:

НОСІЙ / КОНТРАКТНИЙ РЕЦИПІЄНТ

Між ними — стрілка.

Стрілки Ніка ненавиділа.

Вони завжди робили насильство схожим на логістику.

— Ми не забираємо біль у світу, — говорив молодший Кальд. — Ми надаємо йому маршрут. Якщо страждання неминуче, воно має бути розподілене туди, де його легше витримати.

— Легше кому? — спитала срібноволоса жінка.

Кальд відповів одразу:

— Тим, хто має вищу переносимість.

У Ніки похололи пальці.

Вища переносимість.

Вона знала цю фразу.

У її власному профілі вона стояла майже як комплімент:

ВИСОКА ПЕРЕНОСИМІСТЬ КОМПЛЕКСНОГО БОЛЮ

Наче здатність не ламатися відразу — це запрошення бити довше.

— Отже, — сказала вона, — якщо людина не кричить на першій хвилині, їй можна додати ще десять.

Кальд відповів:

— Якщо людина має фізіологічну й психологічну здатність переносити те, що знищило б іншого, етично використати цю здатність із компенсацією.