7. Не їсти живе

— Ось тепер вони прийшли по мене, — сказав голос.

І вперше Ніка не почула в ньому жарту.

Жарти були зручні. Нерівні, зламані, криві — але зручні. За ними можна було сховати страх, провину, біль, навіть власну мертвість, якщо дуже старатися й мати достатньо пошкоджених кабелів під рукою.

Тепер у голосі не було за що зачепитися.

Лише тиша після фрази.

І щось темне за нею.

Дівчинка з зайцем стояла під синьою тріщиною й дивилася вгору так, ніби там була не стеля, а обличчя, якого вона не могла згадати повністю.

— Назаре? — спитала вона.

Голос відповів не одразу.

— Не зовсім.

— Я не це питала.

Навіть глітч-суд наче притих. Золоті канали Orchid, сірі підключення нижнього рівня, службові рядки Adjudication Core — усе зависло між цими двома фразами.

— Так, — сказав голос нарешті. — Я тут.

Дівчинка стиснула зайця.

— Тебе теж хочуть утилізувати?

— Мене вже.

Вона подумала.

— Не вийшло?

У кабелях тихо тріснуло.

Майже сміх.

Майже плач.

— Не повністю.

Ніка на пів секунди заплющила очі.

Ні.

Не можна зараз починати співчувати всім по черзі. Вона розвалиться швидше за Тарів глушник, а хтось мусить лишатися злим, функціональним і достатньо невихованим, щоб говорити із системою її ж мовою — тільки без м’яких рукавичок.

На стіні горіло:

РОЗШИРЕННЯ ПИТАННЯ

ЧИ МАЄ НЕСАНКЦІОНОВАНА ВІЛЬНА ЗОНА ПРАВО НА ІСНУВАННЯ?

ПОВ’ЯЗАНИЙ ОБ’ЄКТ: НУЛЬОВА ФОРМА

— У мене знову пропозиція, — сказала Ніка.

Тар стомлено застогнав.

— Ніко…

— Ти живий? Живий. Отже, не заважай.

Міра досі спиралася на Нічине плече, хоча вже намагалася робити вигляд, що стоїть сама.

— Обережно, — сказала вона. — Тепер кожне слово потрапить до реєстру події.

— Чудово. Хай хоч раз реєстр попрацює на мене.

Ніка зробила крок до чорного прямокутника.

— Перепишіть питання.

Adjudication Core відповіло швидше, ніж раніше:

— Запит активу N-17 повторюється. Процесуальна вага недостатня.

— А я повторюватиму, доки ви не навчитеся формулювати без людожерства.

На стіні з’явилися коментарі:

ORCHID_VIEW_7721: знову вона

LOWER_N12: хай говорить

LEGAL_GUEST_04: актив не може коригувати предмет суду

PAIN_UNIT_44: а хто тоді може?

PREMIUM_OBSERVER: що таке Нульова форма?

LOWERLEAK: той, ким вас лякали, поки ви спали спокійно

Adjudication Core продовжило:

— Поточне питання визначено протоколом загроз. Вільна зона класифікована як несанкціонована структура з високим ризиком поширення.

Ніка підняла брову.

— А себе ви класифікували як структуру з високим ризиком людожерства чи це приховано в преміум-пакеті?

— Ваш коментар не має процесуального значення.

— Зате розважальний. У вас аудиторія падає, треба тримати темп.

— Ніка права, — тихо сказала Міра.

Ніка повільно повернула до неї голову.

— Це вдруге за день. Мені занотувати?

— Не перебивайте.

— Так, пані Вейл. Вибачте, пані Вейл. Дуже дивний день, пані Вейл.

Міра не відвела погляду від напису.

— Питання сформульоване як оцінка загрози. Але подія вже прийняла свідчення фрагмента 03, а Вільна зона підключила нижній рівень як аудиторію, а не як атакувальний контур. Отже, спочатку необхідно визначити походження її статусу.

Чорний прямокутник завмер.

— Переклад для тих, хто досі в мокрих шкарпетках? — спитала Ніка.

— Якщо вони хочуть судити Вільну зону за те, чим вона стала, нехай спершу покажуть, хто й навіщо її такою створив.

У кабелях стало тихо.

Тар подивився на Міру так, ніби не знав, кого бачить.

Міра цього не помітила.

Або вдала, що не помітила.

На стіні побігли службові рядки:

ПРОЦЕСУАЛЬНЕ УТОЧНЕННЯ: ПРИЙНЯТО

ДОДАТКОВЕ ПИТАННЯ: ПОХОДЖЕННЯ ВІЛЬНОЇ ЗОНИ

ПОВ’ЯЗАНІ КОНТРАКТИ:

PREY UNIT / ZERO FORM / SISTER MIRROR LINK / LOWER RESIDUAL NETWORKS

Глядацькі очі заблимали швидше.

PREMIUM_OBSERVER: Prey Unit?

ORCHID_VIEW_110: це мисливські цикли?

SENSORY_TIER_GOLD: я купував реконструкції, а не живих

LOWER_N12: звісно, вам же так зручніше

LEGAL_GUEST_04: прошу зафіксувати наклеп нижнього каналу

Ніка прочитала слова «мисливські цикли».

Потім повернулася до Тара.

— Це що?

Він мовчав.

Назар — чи не зовсім Назар — теж.

Подвійна тиша була відповіддю.

— Таре.

Він провів рукою по обличчю.

— Не зараз.

Ніка лише подивилася.

Він сам зрозумів.

— Добре, — сказав хрипко. — Мисливські цикли були ранньою моделлю Private Eden. Клієнт входив у середовище й отримував керований досвід переслідування. Адреналін. Контрольована небезпека. Емоційна розрядка.

— Переклади без рекламного буклета.

Тар заплющив очі.

— Вони полювали на Prey Units.

Ніка не одразу зрозуміла.

Мозок затримав значення десь перед дверима, ніби ще можна було не впускати його всередину.

— На людей?

— На реконструйованих суб’єктів.

— Таре.

Він підняв очі.

— Так. На людей. Або на тих, кого вони вже юридично не називали людьми.

Дівчинка з зайцем спитала:

— На Назара?

Тар не відповів.

Синя тріщина на стелі потемніла.

— Так, — сказав Назар.

У Ніці щось стало холодним.

Лють була гарячою. Вона кидала вперед, змушувала бити, кричати, ламати.

Це було інше.

Рівне й майже чисте. Воно приходило, коли мозок розумів: якщо зараз дозволити собі всю емоцію, від тебе нічого не залишиться, крім крику.

— Вони полювали на тебе, — сказала вона.

— На Нульову форму.

— Не ховайся за їхніми словами.

Пауза.

— На мене.