6. Шоу для тих, хто не хоче бачити

Тисячі очей дивилися з темряви.

Несправжніх — і від того гірших.

Справжні очі хоча б моргають. У них є втома, сором, слізна плівка, дрібні зморшки по краях. Бажання відвести погляд, коли перед ними щось надто людське.

Ці не моргали.

Вони світилися точками в чорному прямокутнику, як нічне місто, де в кожному вікні хтось купив собі право не бути причетним.

Ніка стояла посеред дитячої кімнати, однією рукою підтримуючи Міру, другою стискаючи край власного рукава, ніби тканина могла замінити здоровий глузд.

Міра важко дихала.

Некрасиво.

Кожен вдих доводилося окремо погоджувати з тілом, яке після трьох відсотків чужого — ні, не чужого, підписаного нею болю — дуже хотіло подати у відставку.

Тар стояв попереду з мертвим глушником у руці.

Мертвий глушник — це, звісно, було символічно. Ніка ненавиділа символи, які траплялися під час реальної небезпеки. Вони завжди вдавали, що мають глибокий сенс, хоча на практиці означали одне: зброї більше немає.

Дівчинка з зайцем стояла біля стіни.

Не ховалася.

Це було погано.

Ніка дуже хотіла, щоб вона сховалася. За неї, за Тара, за ліжко — за будь-що. Дитина, фрагмент, знак питання чи як там EdenWorks називала тих, кого не встигла правильно вбити, не мала стояти перед тисячами глядацьких очей із плюшевим зайцем у руках.

Але дівчинка стояла.

Серйозна.

Боса.

З пластирем із бджолою.

І саме тому це було нестерпно.

Чорний прямокутник розширився.

На стіні з’явився напис:

ADJUDICATION EVENT: ПОПЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД

ОБ’ЄКТ: SISTER MIRROR LINK / ФРАГМЕНТ 03

ПИТАННЯ: ЧИ ДОЦІЛЬНЕ ПРОДОВЖЕННЯ ІСНУВАННЯ НЕПРИДАТНОГО ФРАГМЕНТА?

Ніка повільно підняла руку.

— У мене пропозиція.

Тар навіть не повернувся.

— Ніко…

— Я ще нічого не сказала.

— Саме це й страшно.

Вона дивилася на напис.

— Перепишіть питання.

Чорний прямокутник завмер.

Серед тисяч очей пішов ледь помітний рух. Хтось збільшував трансляцію. Хтось записував. Хтось, мабуть, замовляв напої.

Ніка дуже сподівалася, що хтось подавився.

Голос із чорного прямокутника озвався без тембру:

— Запит активу N-17 не має процесуальної ваги.

— Ага. Тоді запишіть як відгук користувача. У вас же тут усе про досвід.

Міра, спираючись на неї, ледь чутно видихнула:

— Не сваріться з Adjudication Core.

— А з ким мені сваритися? День довгий, а черга велика.

— Воно не людина.

— Чудово. Значить, образиться менше.

Чорний прямокутник спалахнув тонкою білою рамкою.

— Актив N-17 демонструє ознаки емоційного переносу на нестабільний фрагмент.

— Я демонструю ознаки здорової огиди до формулювання «доцільне існування». Це різні діагнози.

Один із глядацьких каналів мигнув.

Просто під написом з’явилися перші коментарі:

ORCHID_VIEW_7721: це частина шоу?

LEGAL_GUEST_04: чому актив говорить без модерації?

ANON_COMFORT: фрагмент виглядає як дитина. це дозволено?

PREMIUM_OBSERVER: якщо він непридатний, чому його не утилізували раніше?

SENSORY_TIER_GOLD: можна вимкнути нижній звук?

Ніка прочитала останній рядок.

І посміхнулася так, що Тар дуже тихо сказав:

— Не треба.

— Треба.

Вона зробила крок до чорного прямокутника й випадково потягнула Міру за собою.

Міра скривилася.

— Вибач, — буркнула Ніка.

— Не звикайте.

— О, ви вже повертаєтеся. Прекрасно.

Ніка підняла голову до темряви.

— Для тих, хто хоче вимкнути нижній звук: вітаю. Ви дивитеся на дитину, яку ваша система хоче назвати непридатною, і перша ваша думка — регулювання гучності. Це не технічна проблема. Це ви.

Коментарі зупинилися.

Лише на секунду.

Потім вибухнули новими рядками:

ORCHID_VIEW_7721: хто дозволив їй говорити?

ANON_COMFORT: це агресивний контент

LEGAL_GUEST_04: актив N-17 може бути заражений Вільною зоною

LOWERLEAK: вона права

PREMIUM_OBSERVER: видаліть коментар нижнього рівня

LOWERLEAK: спробуйте

Ніка примружилася.

— О. У нас тут є глядачі знизу.

Тар різко повернув голову.

— Неможливо.

— Сьогодні це слово вже не приймається.

Синя тріщина на стелі дитячої кімнати розширилася. Голос, який був не зовсім Назаром, прозвучав ледь чутно:

— Я не запрошував їх.

— Тобто трансляція сама підчепила нижній рівень?

— Глітч-суд любить публіку.

— Прекрасно. Навіть суд тут із комплексом блогера.

Adjudication Core заговорило гучніше:

— Попередній розгляд починається. Сторони: EdenWorks Holdings, відповідальний оператор Mira Vale, технічний спеціаліст TAR-06, актив Pain Share N-17, архівний об’єкт Sister Mirror Link — фрагмент 03.

Дівчинка з зайцем тихо сказала:

— Я не об’єкт.

Чорний прямокутник не відреагував.

Ніка відчула, як Міра біля неї напружилася.

— Скажи ще раз, — попросила Ніка.

— Що?

— Те саме. Голосніше.

Дівчинка подивилася на неї.

Потім — на чорний прямокутник.

Заяць був затиснутий у її руках так міцно, що якби він був живий, давно подав би скаргу на умови утримання.

— Я не об’єкт, — повторила дівчинка.

Тиша.

На стіні з’явився рядок:

ЗАЯВА ФРАГМЕНТА НЕ МАЄ САМОСТІЙНОЇ ВАГИ БЕЗ ПІДТВЕРДЖЕНОЇ ОСОБИСТОСТІ.

Ніка кивнула.

— Чудово. Тепер ми знаємо, що ви чули.

— Це нічого не змінить, — сказала Міра.

— Поки що.

— Ви не розумієте процедуру.

— Зате я розумію: коли система відповідає тому, кого нібито не враховує, вона вже бреше неакуратно.

Міра повернула до неї голову.

Уперше в її погляді було не роздратування.

Щось схоже на небезпечну увагу.

— Повторіть.