Притчі
Свічка і вітер
В маленькому селі жив старий майстер, який щодня запалював на своєму подвір’ї маленьку свічку. Вітер часто гнав дощ і бурю, але свічка трималася. Молоді люди сміялися:
— Навіщо ти цю крихітну свічку запалюєш? Вона швидко згасне!
Старий лише усміхався:
— Хоч вона й маленька, але освітлює темряву навколо.
Одного разу сильний вітер піднявся над селом. Дощ лив, і всі поспішали ховатися. Люди боялися темряви, бо ніч була непроглядна. Тоді вони помітили свічку старого — маленьке світло серед бурі. Воно не зупинило вітер, не зупинило дощ, але давало орієнтир, показувало шлях.
Молоді люди зрозуміли: хоча свічка здається крихітною, її світло здатне допомогти тим, хто заблукав. Вони запитали старого:
— Як ти робиш так, щоб вона не згасла?
— Вітер завжди буде, — відповів старий. — Але якщо тримати серце спокійним, віра стає свічкою, яка світить навіть у найсильнішу бурю.
І дійсно, тієї ночі, хто йшов селом, знаходив шлях завдяки маленькому світлу, що здавалося крихітним, але його вистачало, щоб не заблукати.
Роз’яснення:
Ця притча вчить: навіть маленьке добро, маленька віра чи слова підтримки здатні освітити шлях у темряві для інших. Часто ми недооцінюємо силу скромних вчинків.
Сенс притчі:
Не чекай великих справ, щоб змінювати світ. Світло серця, навіть невелике, може вести інших крізь бурю.
#69 в Історичний роман
#334 в Різне
Відредаговано: 06.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
