Хлопець ішов стежкою, сумний і роздратований. Він зліпив руки в кулаки, бив ногами по камінню й скаржився на світ:
— Чому все мені дається так важко? Чому життя повне страждань і перешкод?
На його шляху з’явився старий мудрець і простягнув йому взуття:
— Одягни це, — сказав він.
Хлопець поклав ноги у взуття, і відразу відчув дискомфорт. У одному черевику лежав маленький камінь. Кожен крок спричиняв біль. Хлопець стогнав:
— Я не можу йти! Цей камінь заважає!
Мудрець спокійно мовив:
— Так і є. Маленький біль, якщо його не помічати, може зупинити тебе на великому шляху.
Хлопець хотів зняти взуття й кинути камінь, але мудрець зауважив:
— Не спіш. Поглянь уважно, куди ти йдеш. Кожен камінь на твоєму шляху — це урок. Лише коли ти навчишся помічати труднощі і долати їх, твій шлях стане легким.
Він пройшов ще кілька кроків, і біль уже не здавався таким сильним. Хлопець зрозумів, що камінь не ворог, а вчитель. Він навчав його терпінню, уважності та мужності.
Минув час, і хлопець йшов тією ж стежкою без страху. Кожен камінь ставав йому знаком: зверни увагу, обережно, не топчи життя. Він навчився йти з гідністю навіть через біль.
І тоді мудрець промовив:
— Маленький біль завжди дає великі уроки. Не намагайся уникати його, бо справжня сила народжується у боротьбі з труднощами.
Роз’яснення:
Ця притча вчить, що навіть невеликі труднощі — це уроки, які формують наш характер. Маленькі проблеми допомагають зрозуміти життя, навчитися терпінню та мудрості.
Сенс притчі:
Не уникай труднощів. Навчись бачити урок у кожному камінчику на шляху — і твій шлях стане легшим і значущим.