Ліхтар у темряві

Одного вечора мандрівник ішов вузькою стежкою через ліс. Сонце вже зайшло, і навколо панувала темрява. Його кроки похитувалися, а серце стискалося від тривоги. Він тримав у руках маленький ліхтар, який давав лише слабке світло.

На стежці назустріч йому ішов старий чоловік і, побачивши мандрівника, спитав:

— Чому ти несеш такий крихітний ліхтар, коли навколо така темрява?

— Щоб бачити, куди ступаю, — відповів мандрівник.

— Та він світить лише кілька кроків попереду, — мовив старець. — Навіщо ти на це витрачаєш час і сили?

— Якщо не світити зараз, я впаду і спотикнуся, — сказав мандрівник. — Крок за кроком, світло дає мені шлях.

Старець посміхнувся і пішов далі, а мандрівник продовжив свій шлях. Його ноги іноді зачіпали коріння дерев, іноді падали у ямки, але він не падав — бо кожен крок освітлював ліхтар.

Минали години. Нарешті він вийшов із темного лісу на світлий пагорб. І тоді зрозумів: ліхтар, який він вважав слабким, врятував йому життя. Без нього він би загубився в темряві й ніколи не дійшов до світла.

Мандрівник запам’ятав урок. І коли пізніше його запитували, чому він продовжує нести маленькі речі, які мало що дають, він відповідав:

— Не все у житті видно відразу. Але навіть слабке світло вчасно може врятувати.

Роз’яснення:

Ця притча навчає: не завжди потрібно бачити весь шлях одразу. Часто досить світла для одного кроку. Коли ми робимо маленькі добрі вчинки, навіть якщо здається, що їх мало, вони освітлюють шлях — наш і чужий.

Сенс притчі:

Навіть найменше світло в темряві здатне врятувати. Не знецінюй своїх маленьких справ і мудрості — вони ведуть вперед і допомагають дійти до мети.