Притча про матір, яка молилася за свого сина

У маленькому селі жила жінка на ім’я Ганна. Вона мала єдиного сина — Петра. Хлопець виріс добрим, але з роками потрапив у недобре товариство: пияцтво, бійки, лайка. Мати плакала ночами, чекала біля вікна, молилася за нього кожен день.

Сусіди радили:

— Відвернись від нього, це ганьба.

Але вона відповідала:

— Я не можу. Він мій син. Як Бог не відвертається від грішника, так і я не відвернуся.

Минали роки. Петро все глибше падав у безодню. Одного разу його побили й покинули на узбіччі дороги. Серед темряви він чув лише вітер і тихий плач — ніби материн. Йому стало страшно, і він прошепотів:

— Боже, якщо Ти є, допоможи мені.

На ранок його знайшли подорожні й відвезли додому. Мати зустріла його, як воскреслого: не словами докору, а теплими сльозами. Вона промила рани, посадила біля вогню й сказала:

— Я знала, що Бог тебе поверне. Я молилася кожного дня.

Ті слова вразили Петра глибше, ніж будь-які проповіді. Вперше він відчув, що любов не помирає, навіть коли все інше гине.

З того часу він більше не пив, не лаявся, не шукав розваг. Він почав допомагати людям, ремонтував дахи, носив дрова, годував старих. І коли хтось питав його, чому змінився, він відповідав:

— Бо одна молитва матері сильніша за всі спокуси світу.

Перед смертю Ганна сказала йому:

— Пам’ятай, синку, материнська молитва — це нитка, якою Бог тримає тебе, коли ти сам не здатен стояти.

🌾 Роз’яснення

Материнська молитва — це найбільша сила після Божої волі.

Бог чує серце, що болить за дитину, навіть коли слова не вимовлені.

Любов не карає — вона чекає, вірить і рятує.

 «Немає заблукалого настільки, щоб його не знайшла молитва матері».