Притча про молитву, що змінила долю 20

Одного чоловіка звали Андрій. Усе життя він мріяв стати багатим і щасливим. Щоранку й щовечора він молився до Бога:

— Господи, дай мені успіх, дай мені більше, ніж я маю, щоб я не знав нужди.

Минали роки, але нічого не змінювалося. Робота важка, здоров’я слабшало, мрії розчинялися. І тоді він почав нарікати:

— Боже, ти не чуєш мене. Чому не даєш мені того, що я прошу?

Одного вечора він ліг спати в глибокій печалі й побачив у сні ангела. Той сказав:

— Бог чув твої молитви, але ти просиш не те.

— Як це? — здивувався Андрій. — Я прошу лише кращого життя!

— Ти просиш те, що зникає. А Бог хоче дати те, що залишиться назавжди.

Прокинувшись, Андрій довго думав над словами ангела. І вперше за багато років він молився не про багатство, а про мудрість, спокій і вдячність.

Наступного дня він побачив старого сусіда, який просив допомоги полагодити дах. Андрій допоміг йому, потім іншому, потім ще комусь. І що більше він робив добра, то менше відчував порожнечі.

Минуло багато часу. Його руки стали сильні, душа — світла, а в серці жив мир. І одного разу він зрозумів:

 Бог дав йому не золото, а серце, яке більше не потребує його.

🌾 Роз’яснення

Ми часто просимо у Бога того, що вважаємо благом, але Він дає те, що справді спасає.

Не завжди отримати — означає виграти. Іноді Бог не дає, щоб ми навчилися дякувати.

Молитва не змінює Бога — вона змінює людину.

«Бог не завжди дає бажане, але завжди дає потрібне».