Я бачив як люди тягнули мішки
Із власним добром, яке треба нести.
Стогнали, жалілись, що дуже важкі,
Немов не клунки то були, а хрести.
Один чоловічок дістав гострий цвях,
Ніхто щоб не бачив, штрикнув свій мішок.
Прискорить вдалося йому довгий шлях -
З клунка висипалось, він швидше пішов.
Життя на задачу він перетворив
Про збільшену швидкість та втрачений час.
З порожнім мішком у пункт Б долетів,
Назад озирнувся, і погляд погас.
Зашити б мішок, і зібрати б назад...
Та вітер по полю усе розкидав:
Ні сміху дітей, ні батьківських порад -
Нічого не вернеш. А все би віддав...
Відредаговано: 01.10.2023