Притча про чотирьох друзів

Іспит на міцність, на людяність тест:
З командою в гори піти,
І тільки вперед! Підкорить Еверест,
Стерпіть все заради мети.

Зібрались так четверо друзів колись,
Та ще у підніжжя гори
Один біля одного йти й берегтись
Всерйоз домовлялись вони.

Було все нормально,та сталась біда:
Коли вже пройшли чверть шляху,
Один зупинився, рюкзак свій віддав
І втік, лиш рукою махнув.

Спустився униз. Біль, сором і гнів
Одразу миттєво відчув.
У друзях він бачив уже ворогів,
Бо заздрив, про вірність забув.

Утрьох тепер друзі продовжили шлях,
Три чверті позаду уже.
Незручності, втома, невпевненість, страх -
Це все вже для них щось чуже .

І так би утрьох до вершини дійшли,
Та тільки один з них упав.
Побігли за ним і лежачим знайшли.
Живий. Лише ногу зламав.

"Давай його спустим униз - я і ти,
Будь ласка, послухай мене:
Він вгору із нами не зможе піти,
А тут наодинці помре".

Сказав це товариш й від "друга" почув,
На подив, жорстокі слова:
"Нікого за вухо сюди не тягнув,
У нього своя голова!

Неси його сам, а я йду вперед.
Чи буде ще шанс у житті?
Або доберуся, або ж свій скелет
Залишу десь тут в самоті".

Мети досягнув лиш один з чотирьох,
Високу ціну заплатив.
Холодних вітрів лютий переполох
Його на вершині зустрів.

Хотів краєвид з висоти оцінить
Але не судилось, мабуть.
Важкі сірі хмари набігли в цю мить,
І все під ногами пливуть.

Не міг він збагнути, навіщо сюди
Такою ціною заліз -
Тут холодно, нудно і, як не крути,
Самотньо і сумно до сліз.

На щось все чекав він, хоч треба було
Давно вже спускатись з гори.
Заснув і пургою його замело.
Та спить до цієї пори.