Притча про велосипед

Велосипед замовив сину 
Хороший батько в інтернеті.
Прийшли в коробці запчастини,
А ще інструкція в конверті.

Всі креслення читав уважно,
Аж поки голова спітніла.
Ніяк не міг він легковажно
Відне‌стися до цього діла.

Не поспішав і був спокійним,
Співав тихенько щось під носа.
Зібрав все гарно і надійно,
Щоб люди не дивились скоса.

Сів на сідло, крутнув педалі
Велосипед собі поїхав.
А ну ще швидше! Далі й далі!
От буде синові потіха!

З вікна дивився на це дійство
Сусід із третьої квартири.
Він вийшов, ніби не навмисно,
Бо втримать заздрість не мав сили.

- Хотів, мабуть, ти любий друже,
Велосипед собі зібрати?
Та бачу я, що ти не дуже
Умієш креслення читати.

Подай інструкцію, сусіде -
Я помилки всі розтлумачу.
Не так залізний кінь твій їде!
Повір, я звідси краще бачу.

Не чемно якось відмовляти.
І чоловік конверт віддав.
А той інструкцію читати
Уверх ногами розпочав.

- Деталі є у тебе зайві.
Ти переплутав все місцями:
Ми тут розмістимо педалі,
А тут кермо - і все до тями!

І знов робота закипіла,
Летіли геть болти і гайки.
Та щось не ладилося діло
Без крику і міцної лайки.

Нарешті все! Кінець роботі.
- Таке ніколи не поїде... -
Промовив батько у скорботі, -
Ой, що ж ти наробив, сусіде?..

- Не треба тільки нервуватись,
Це все для сина? Ось і він!
Як цим усім користуватись
Я сам йому вже розповім.

Синок ледачим був і кволо
До батька йшов ходою дами.
Дивився на кермо й два кола
З педалями, але без рами.

Сусід почав розповідати,
Як з брухтом цим себе вести,
Почав щось там йому брехати
І нісенітниці нести.

- А річ і справді ця чудова!
Велосипед моєї мрії!
Його поставимо ми вдома,
Як символ руху і надії!

- Та що верзе мій син єдиний? -
І батько руки звів до неба. -
Велосипеди - не картини!
На них сідать і їхать треба.

- Про їх призначення не знав ти,
Бо виріс, батя, в темний час.
Сусіда мушу обійняти -
Він просвітитель для всіх нас!