Людина на роботу влаштувалась,
На гарну зарплатню і соц пакет.
"Чи є директор тут? - засумнівалась.
- Чи, може, в кабінеті лиш макет?"
Свої підозри дивні почала
Без винятку усім розповідати:
- Ніякого директора нема!
Бо можемо й без нього працювати!
- Хто ж гроші вчасно платить? - хтось питає.
- Без сумніву, це робить підприємство.
- А хто влаштовує, і хто звільняє?
- Мабуть, якесь там кадрове агенство!
Людина видала наступну фразу:
"Тут кожен сам собі директор!",
Яка сподобалася всім одразу,
Зручний бо мала думка вектор:
Навіщо нам старанно працювати?
Ніхто не нагородить, не засудить.
Всім можна цілий день байдикувати,
Бо, чесно, від роботи уже нудить!
- Ходімо, добрі люди, в кабінет,
Немає там нікого, зуб даю!
Ми з нього зробимо крутий буфет,
І будем жити наче у раю!
І натовп швидко сходами піднявся
(Пили згорла коньяк і жартували)
Та в кабінет, немов цунамі, увірвався!
Й від страху очі всі повитріщали.
Куди й поділась вдавана відвага?
Підвів директор погляд, мов свердло -
Важкий, страшний і сповнений зневаги...
І всіх неначе снігом замело.
Відредаговано: 01.10.2023