ПритчІ
Притча про війну
Далеко десь, на узбережжі моря
Жив-поживав собі один народ.
Ніякого не знали люди горя,
Навколо вогнища водили хоровод.
Красу природи дуже цінували:
І ліс густий, і пляж, підводний світ.
Вночі гуртом на зорі споглядали,
Що на воді лишали свій відсвіт.
Одного дня на обрії з'явився
З гарматами воєнний корабель.
Напевно, після шторму з курсу збився,
Він плив з холодних, кам'яних земель.
І першим капітан на берег вийшов,
За ним уже з'явився екіпаж.
- Тут справжній рай, без жодних перебільшень!
Така краса, немовби це міраж.
Хотів би я усім цим володіти, -
Промовив капітан думки свої.
Та в мене на заваді кляті діти
Цієї дивовижної землі!
Віддав наказ він з корабля доставить
Великі скрині з різним барахлом:
Люстерка, буси - все, що око бавить,
Щоб впали дикуни униз чолом.
Були такі, хто дешево продали б
Свій острів і народ, і навіть волю.
Вони на бік чужинців поставали,
Рабів і плазунів обравши долю.
А інші вже до бою готувались,
Списи дістали і отруйні стріли.
Що буде важко знали й не боялись,
Бо віддавать свій острів не хотіли.
- Напевно, їм допомагають чари!
Від люті капітан був сам не свій,
Бо їх вбивали, а вони вставали
Та ще завзятіше ішли у бій.
Іде війна, а капітан вже знає,
Що скоро все ж залишиться один.
На нього покарання вже чекає:
Він чує жар вогню і бачить дим.
Відредаговано: 01.10.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
