ПритчІ

Притча про двох потопаючих

Дощ уночі, а вранці вже мороз.
Слизька була дорога на мосту.
Там їхали таксі і водовоз,
Десь біля поліцейського посту.

Не розминулися, чи то гальма
У когось недоречно відказали;
Кермо уліво-вправо - все дарма,
У річку ті машини дві упали.

Таксист умілим видався плавцем,
Холодної води він не боявся.
Як винирнув - тримався молодцем,
Бо в ополонці взимку гартувався.

Та загартованим ніяк не був,
Нажаль, його товариш по нещастю.
Хапав повітря ротом і тонув,
Упоратись не зміг би він з напастю.

Герой таксист до нього вмить доплив,
За бідолагу міцно ухопився
І взяв його неначе на буксир,
Але почув від нього: "Відчепися!"

Мабуть, почулось водію таксі,
Але "нещасний" прошипів удруге:
"Я не тону - збираю карасів", -
І сильно відштовхнув локтем у груди.

"Ти тонеш, хоч не відаєш того!" -
Таксист тоді і сам вже розлютився.
Щоб довести і врятувать його,
За бідолагу ще міцніш схопився.

Один пручався, другий все тягнув,
Втрачали сили у воді холодній.
Кричали й билися, а затонув
Таксист спочатку, а "нещасний" - потім.

Сергей Величко

Подобається

#1944 в Різне
#465 в Поезія

У тексті є: притчі, правда життя, релігія

Відредаговано: 01.10.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись