Роздiл 8

Лера

Що він там придумав? Я гублюся тепер в здогадках.

Несе себе Індик, як завжди, впевненіше нікуди. На довгому дивані сів впритул, коли мені і так ніяково від абсурдної ситуації. А тепер менi дихай його чоловічим парфумом з терпкими деревними нотками. Повела носом вдихнути глибше, аби зрозуміти, що ще в ароматі намішано.

- Уже залізти на мене хочеш, малявка? - спіймала себе занадто близько і вiдскочила в сторону.

Ну не ідіота шматок, га?

Я ж навіть не доторкнулася. Ось уже Індик пихатий.

Тільки хотіла видати, що він мені потрібен, як корові самокат, батьки покликали за стіл.

І знову, само собою, зрозуміло, посадили нас поруч.

Цього разу ми не розгубилися. Не змовляючись, швидко наповнили свої тарілки їжею, щоб нікому не довелося «позалицятися». До сих пір від того каррі відійти не можу.

- Дивись, як діти зголодніли, - киває на нас хрещена, вона сама ще навіть дотягнутися не встигла до страв з салатами.

- Головне, що все разом і дружно, - підхоплює мама, з тим самим солодким виразом обличчя, ніби я фату зараз одягну.

Хоч комусь тут приємно час проводити.

Я в список щасливців не потрапляю.

Костя наповнює свій келих червоним вином, я обираю шампанське. Пити взагалі-то не хотілося. Але чудова обстановка розташовує до того, щоб хоч чимось зняти напругу. А воно так і вчувається між нашими стільцями. І ми, намагаючись взагалі не дивитися один на одного, утикаємося в свої тарілки.

- А я ось, що подумала, - починає мама, підозріло підморгуючи хресній, - Діти, погода прекрасна, чого вам сидіти з нами? У нас може свої секрети, а тут ви...

- Так, Костя, справді, вистачить вже їсти! - тут же приєднується хрещена, не здригнувшись під виряченими від обурення очима сина. - Відведи Лерочку до басейну поплавати або прогуляйтеся в саду.

Тільки раділи, що ми голодні, а тепер виганяють.

Капець в квадраті!

- Куди ще мені її зводити? Оголошуйте, будь ласка, список повністю, - роздратовано бурчить Індик, наповнюючи другий келих.

- Я минулого тижня нові лавки у двір замовив, ось і посидьте на них, - тато Кості вирішив внести в список свій пункт.

- Зараз молодь взагалі відстала, - тепер уже мій тато взявся повчати. А це знак - пора тікати! - Ось я вам зараз розповім, куди я водив дівчат. Значить так, йдемо ми такі по полю та бачимо снопи...

Усе! Усе! З мене досить!

Ще трохи і подробиці про сінник почнуться.

Різко підскакую зі стільця, трихи не вдарившись лобами з Індиком. Не одній мені на нову лаву захотілося.

- Оце правильно! - вже в спину лунає задоволений голос хрещеної. - Ідіть, ідіть, не заважайте нам, спогадами ділитися. Встигнете ще поїсти. Ми тут довго сидіти будемо.

Вилітаю в коридор переповнена роздратуванням.

І це вони нас не зводять?

Так і знала, що нічого доброго від поїздки чекати не варто.

- Так що ти обрала? Лавка або басейн?

Ніби знущається Індик.

- Нам ще в саду пропонували погуляти, - нагадую йому, і від безглуздя положення, в якому ми опинилися, починаю сміятися.

Костя теж розреготався, хоч у чомусь розділяючи зі мною одну думку. Потрапили обидва в батьківську пастку.

З глечиком в руках вийшла з дверей кухні помічниця по господарству. Надя, добродушна жінка за п'ятдесят, з'явилася в родині Кості, коли вони тільки купили віллу. І пам'ятає мене ще дитиною.

- Чого це ви тут стоїте? - вона забула вже, куди й збиралася, дивлячись на нас, - Костенька, відведи Леру в свою кімнату. Покажи альбом з фотографіями, я там їх склала в ящику. Зберігаю все-все для нащадків. Можу вам і солодощі туди принести.

В цьому будинку ще хтось пам'ятає, скільки нам років?

- Дякую, Надя, не думаю, що Лера захоче, - глузуючи, він втупився на мене.

Ні, звичайно!

Навіть відповідати йому не стала.

Може, мені ще з Костею піжамну вечірку влаштувати?

З нього станеться, соту «подружку» на своє ліжко затягти.

Так це тут. У квартиру до нього взагалі табун ходить. Сама не бачила, але сумнівів немає анітрохи. На лобі ж написано - самець гулящий.

Костя, немов читаючи мої думки, потер чоло долонею. То йому напис засвербів!

Помічниця зникла в їдальні. І Костя потягнув мене до виходу.

Вийшли на подвір'я. Якщо так можна назвати велику територію навколо особняка. Спереду будинку сад, розбитий на зони фруктових дерев і клумб. Збоку невеликий тенісний корт на два гравця. А за будинком майданчик для відпочинку. Там є і басейн, який кордоном нависає над урвищем в річку.

Батьки Кості часто подорожують, і у теплу пору року вечірки він проводить тут.

Ноги моїй на цих вечірках більше не буде!

- Мені треба охолонути, йдемо до басейну, - каже він через плече, прямуючи відразу за будинок. - Ти купальник брала?

- Ні, - кажу неправду.

Взяла, звичайно, і встигла поплавати до його приїзду.

Але вдвох лізти в воду з Індиком не хочу!

- Ну, можеш тоді і без, чого там приховувати, - зареготав нахаба, ковзнувши по моїй футболці оцінюючим поглядом на грудях.

Так, вона у мене невелика. До третього розміру не дотягує злегка. Гаразд, не злегка. І що з того?

Теж мені поціновувач знайшовся.

Напис на його лобі для мене збільшився у три рази.

Ми якраз дісталися до басейну. Ігноруючи тупі натяки, я розвалилася на шезлонгу. Спокійно відкинулася на спинку, гордо задерши голову. Закинула ногу на ногу. Прийняла позу цариці як змогла. І найсолодшим голосочком запропонувала свій варіант:

- Давай краще ти, роздягайся, ма-а-ачо. А я буду визначати, чи варто тобі що-небудь приховувати. Там, мабуть, і зачепитися нема за що.

- Перевіряєш мене, малявка? - виклик його примружених гордовитих очей катував мене на міцність.

- Ох-х... Було б що перевіряти, - прикриваю рот долонею, ніби як зіваю від нудьги.

- Та знаєш, ніхто не скаржився.