Роздiл 7

Костя

- Мам, ну які вихідні? Що ви вже вигадуєте? - кажу по телефону, проходячи повз столів менеджерів в свій кабінет. - Мені ж таки не десять років, щоб ви вказували з ким дружити і з ким зустрічатися.

Ззаду лунають смішки.

Ну вже ті дівчата, тільки й знають вуха гріти замість роботи. Різко обертаюся на них. Голови, як по команді, поховалися за моніторами.

Входжу в свій кабінет і щільно зачиняю двері.

- Костя, не будь таким впертим, - продовжує насідати мама, - Тебе послухати, так ти цілодобово працюєш, начебто я тебе не знаю. Один вітер в голові гуляє. Приїдуть наші друзі і мені потрібна твоя допомога.

Ось воно як тепер називається!

- Можу я хоча б поцікавитися навіщо? Готувати святкові страви не вмію. Співаю і танцюю, сама знаєш як. Чим я вам в свій єдиний вихідний повинен допомогти при зустрічі з друзями?

- Міг би і сам здогадатися, - пролунали ображеннi нотки в голосі мами. - Виріс і забув про нас. А я хочу, щоб вся сім'я була в зборі. Але якщо у тебе інші плани, тоді добре, звичайно. Кому ми старі потрібні.

- Так, досить, мам, пісню про склянку води пам'ятаю, - з огляду на те, що я з'явився у них в ранній молодості і батькам ще п'ятдесяти немає, люди похилого віку звучить занадто круто. Мамі більше сорока взагалі не даси. І вони рідше для мене знаходять час, ніж я для них. - Якщо ти так просиш, я приїду. Але ніякого звідництва. Домовилися? - додаю все ж таки.

- Та про що ти, сину? - мама різко повеселішала, хихикаючи в трубку. - Як ти міг про нас таке подумати?

Оце і я думаю, як?

- Ви нас з Лерой, мало не одружили на минулих посиденьках. Але ти ж знаєш, що мені зараз взагалі цього не треба, - нагадую про те, що не раз говорив. - Там Лери, сподіваюся, не буде?

- Швидше за все, що нi, - поспішно відповідає мама. - У неї ж навчання, потрібно багато малювати. Дівчинка така розумна, чуйна, добра виросла. Прямо не натішуся, дивлячись на свою гарненьку хрещеницю.

Якщо все це про малявку, то ми говоримо про двох різних Лер.

Ім'я не таке вже й рідкісне. Та, що я знаю: вередлива, яких пошукати, злюща й хитра. Але так, зате гарненька, тут не посперечаєшся.

Прощаюся з мамою, шкодуючи, що не призначив собі відрядження на цьому тижні. Так би злиняв. І ясна річ мама спочатку з'ясувала, коли я їду і де буду в неділю.

Ну ніякої в мене далекоглядності. Тепер доведеться розсьорбувати, судячи з усього.

Збираю свою команду співробітників. Крім мене, водія і кур'єра, в моїй туристичній фірмі підібрався жіночий колектив. Всі дівчата видні, яскраві, як на підбір. Клієнтів так оброблять, що вони і на навколосвітню подорож погодяться. Але сварки їх терпіти іноді нервів не вистачає.

- Що у вас знову сталося? - питаю суворим голосом, насупивши брови.

Всередині себе ржу, дивлячись на перестрілку менеджерів і знаючи, що буде далі.

- Юлька вкрала у мене дядьку на круїз! - як завжди перша виступає зі скаргою Ольга, спекотна брюнетка, на яку мало сам не запав. Встиг одуматися вчасно.

- Не слухайте її, Костянтин Романович. Мужик сам попросив мене відправити його в Туніс. Потім я його пригостила набором для розкрутки, - так розумію, що в хід пішли віскі і флірт. - І він попросився поплавати. А Светка поки я з ним займалася, - тицьнула Юля пальцем в подружку, переводячи стрілки, - Компанію військових у відставці відправила в Мадрид, поселивши в готелі, що приймає в цей час приїжджих на гей-парад.

- Так, а там тільки місця пристойні залишалися, і то особисті зв'язки довелось залучати, - висуває на виправдання Света. - Одна я нормально працюю. А вони - дурепи туповатi.

Дівчата витрiщилися на колегу уважним, вивчаючим поглядом, вчепившись за інформацію про зв'язки з гей-парадом.

- Скажіть, щоб відвернулися! Я нормальна. Показати?

Светка підскакує зі свого місця, і починає розстібати сорочку.

Фу-ух.

А я з ними працюю...

Хотів же автомайстерню відкрити. Ось навіщо, мене потягнуло на подорожі?

- Нараду закінчено! Света, я тобі вірю. - таку жопу наростити складно. А для профілактики конфліктів наважуюся на експеримент: - Дівчата, в кінці місяця видам премію для самої миролюбної в колективі.

Вони хором викрикують: «Це я, а не вони!», - і вибігають на робочі місця, штовхаючись на проході. Через годину будуть разом пити каву і весело щебетати, а до того, мені мiзки винесуть.

Скоріше б вечір, хоч з пацанами в клубі нормально поспілкуюся.

До кінця робочого дня менеджери вели себе тихо, розкручуючи різними способами клієнтів. Видно, почали заробляти на премію. Мої нерви коштують цих грошей.

Увечері приїхав в клуб, один з найменших в місті, куди рідко заглядають студенти. Дівчата посіли на робочі жердини, нагадуючи мені прикордонний конвой. Киваю знайомому директору і проходжу далі в кінець залу за наш стіл.

- Відразу видно, кому подвійний келих, - якимось чином визначає Лев по менi, він у нас на розливі, і не дає офіціантам втручатися в свій процес.

- Всім привіт. Мені і потрійний не допоможе, так що не старайся, - я падаю на диван, під здивованими поглядами Гліба і Льва.

Залишилося дочекатися Свята і банда в зборі.

- Як не прийду, завжди останній, - слідом прибуває і Свят, легкий на помині.

Якось слово за слово, і понеслося. З друзями швидко відволікся від свого офісного тераріуму. Якщо Свята я знаю, скільки себе пам'ятаю, то з іншими познайомився пізніше.

Лев - мій однокласник. А Гліб навчався разом зі Святом на архітектора в академії мистецтв. Так поступово і сколотили банду. У нас у всіх є ще приятелі з боку, але в четвірку банди вони не входять.

- Свят, ти теж приїдеш до моїх батьків на званий прийом в неділю? - цікавлюся, одному мені так пощастило або ще є жертви.

- Мене хотіли змусити, але я вже запланував казковий сюрприз для Ані, так що пронесло, - розквітає від однієї згадки про свою дівчинку друг. - Батьки мене вважають майже прилаштованим, так що через дрібниці не смикають.