Роздiл 6

Лера

Дома відчула себе в спокiйнiше. Хоч на вулицю не виходь. Небезпека на кожному кроці. А тут добре. Тепло. Затишно. Слайм розгойдується верхом на мольберті. У мене навіть кіт прагне до творчості.

Знімаю свого пухнастого художника і притискаю до себе.

- Ну що? Що нестерпний байкер зможе мені зробити?

Кіт у відповідь два рази нявкнув коротко і один раз протяжно.

- Знати б переклад твоїх котячих слів, а так, крім як дати тобі поїсти, нічого не зрозуміла. Але все одно за підтримку спасибі.

Спускаюся в їдальню, дати їжу своєму ненажері.

Мама якраз дістала яблучний пиріг з корицею з духовки і поставила на стіл. Апетитний аромат розливається по всьому дому. Швиденько наповнюю миску слайм кормом. І піддавшись спокусі, падаю на стілець з бажанням скоріше з'їсти свіжоспечений шматочок.

- Спеціально приготувала твій улюблений, - ласкаво звертається до мене мама, відрізаючи великий шматок мені на тарілку.

- Щякую! Дуже шмачно! - дякую їй з повним ротом.

Чути, як гримнули вхiднi дверi. Це тато повернувся додому. Все як завжди. Але передчуття тривожності різко підскакує. Запиваю скоріше черговий шматок пирога чаєм, і розумію, що солодко мені вже не буде.

Батько ж побачив відео! Ну-у... зараз почнеться.

- Лера, ти відразу додому поїхала? Розумниця, - схвально киває в мою сторону тато, входячи в їдальню. - І мені відріж пирога, люба, - з найспокійнішим видом говорить мамі та сідає за стіл.

Дивно...

- Тато, а твій замовник, ну той, байкер, нічого про мене не казав?

Вирішую не чекати вироку довго, краще відразу вислухати порцію нотацій. Тим паче, поки батько їсть, він добрішає.

- А хіба повинен був? - в нерозумінні дивиться на мене тато. - Я думав, що Дан - приятель Свята. Замовлення нам підкинув на будівництво свого будинку. Так що ми обговорювали тільки питання, пов'язані з майбутнім котеджем.

Так. Так. Так. Отже, байкер мене не зганьбив?

Ой-й, а за що я тоді помстилася?

Тепер передчуття стали ще більш нервовими.

Мама почала розпитувати батька про нового замовника і приятеля брата. Але я не прислухалася, намагаючись розібратися в своїх думках.

Змінити вже все одно нічого не зможу.

Та й якщо так подумати, нахаба напрошувався. Лякав. І погрожував мені своїм телефоном. Провчити його слід було. Але якби я знала про те, що байкер не стане показувати компромат, тоді б обмежилася тільки сидінням Харлей-Девідсона.

Та й слівця: «псих» і «гад» на фарах писати не стала.

Хоча, правда ж, чого тут приховувати. Хі-хі.

Поки просто не буду приходити в офіс до батька і брата. У кав'ярні теж заглядати перестану. Так дивись, і все забудеться. Тільки б ще Свят з байкером занадто не подружилася, але від мене тут мало що залежить. На одного індика більше, на одного менше в компанії брата, ролі не зіграє.

- Лера! Лера, ти чуєш, що я тобі кажу? - відволікає мене від роздумів мама, і я повертаюся до неї. - Ще раз повторюю. На вихідних ми їдемо на віллу в гості до наших друзів.

Хто це «ми» дійшло не відразу.

- Дуже добре вам провести час. Я знайду, чим себе зайняти, - відповідаю, не чекаючи підступу. В гості, так в гості. Навіщо мене-то попереджати? - Суботній день проведу з Анею на алеї майстрів, ми вже домовилися. Потім буду готуватися до іспиту з історії мистецтва, а після...

Мама перебиває, не даючи мені згадати все, що я планувала на майбутні вихідні:

- Отже, ми поїдемо в неділю.

Незрозуміло навіщо під мене вирішили підлаштуватися батьки. Завжди їздили, коли хотіли, а тут на тобі.

Якщо тільки вони знову не зібралися мене сватати?!!

- Ти поїдеш з нами, і прошу тебе без фокусів, - продовжує мамо. - Нагрітий градусник або скарги на хворобу не допоможуть. Я вже пообіцяла твоїй хресній.

О нi-i-i... Тiльки не це!!!

- Доню, не розстроюй нас, - підтримує тато, атакуючи з різних сторін.

Ну ось, все-таки звідництво триває. І вдома немає спокою.

- Насильно мене видати за Костю ви не зможете! - виступаю з протестом проти сутенерів.

Мама на це сплеснула руками, дзвінко засміявшись.

- Ніхто і не збирається, - ага, я помітила. - Нам усім просто потрібно частіше бачитися. Ти ж не до Кості в гості поїдеш, а до хресної і Романа. Чи буде там їх син, я навіть не дізнавалась. Поплаваєш в басейні, відпочинеш. А то тільки й знаєш, що бігати між академією та своєю кімнатою. Скоро крім кота і поговорити ні з ким буде.

- У мене ще Аня є, - нагадую про найкращу подругу.

- Так, але у Ані, крім тебе, тепер ще й Свят є. Стільки часу як раніше ви бачитися вже не зможете. Раз вони почали зустрічатися, то будуть намагатися більше проводити час один з одним.

Якось я про це не подумала... Мама права.

Я звикла, що можна в будь-який час Ані зателефонувати або цілий вихідний провести разом. Але дивлячись на те, якими закоханими очима подруга дивиться на брата, і сама не стану нав'язуватися до них третьою зайвою.

У мене є ще дівчата, з якими я досить непогано спілкуюся, колишні однокласниці і з академії. Але з ними мені не так комфортно, як з Анею. Так, зрідка зустрітися в клубі на святах, або побалакати ні про що, не більше. Незабаром доведеться і справді задовольнятися компанією кота.

- Ну гаразд, я поїду з вами, - погоджуюся, знаючи, що так просто батьки не відстануть. - Сподіваюся, там не буде Костi.

- Якщо зможе, то приїде, а якщо ні, ми зрозуміємо. Він же зайнятий постійно, так багато працює. Який же хороший хлопчик, дуже серйозний, батькам допомагає, - зі слів мами, хоч ікону з нього пиши.

Треба буде дізнатися, чи є в продажу окуляри для прозріння від індиків? Я б подарувала батькам.

Витримувати хвалебні пісні для Костi терпіння скінчилося. І я вирушила до себе в кімнату.

Впала на диван в засмучених думках.

Ну що у нас спільного з Костею?

Задумалася ненадовго, згадуючи, як він увірвався в мою кімнату в останній приїзд.