Роздiл 4

Дан

Тримаю нахабну дівчину за руку, щоб не вирвалася. І прикидаю, що мені з нею робити далі?

Широко розкриті сіро-блакитні очиська дивляться на мене, як на злісного персонажа з фільмів жаху. Адже вона на вигляд може зійти за нормальну. Це, якби я не сидів біля вікна, спостерігаючи за її дивною поведінкою. Одне те, як дівчисько крутила головою, перш ніж осідлати байк, вже наводить на підозрілі думки.

- Я зараз подзвоню батьку або брату, і вони вам доведуть, що я не з тих, хто здатний викрасти Харлей-Девідсон, - вільною рукою вона скидає з плеча блискучий рюкзак з пухнастими пiдвiсками, але я перехоплюю і відбираю.

Оце так дає!

Сама ж підтвердила, що розбирається в моделях байків. Назву знають багато хто. Але не кожна дівчина швидко зрозуміє, що перед нею саме Харлей-Девідсон, а не якийсь інший байк. Мої коханки тільки від мене назву дізнавались.

Дзвонити їй чи ні - сам буду вирішувати, коли розберуся.

- Тобто, ти звикла викрадати інші моделі мотоциклів? Сьогодні виняток хотіла зробити. Ну-ка зiзнавайся, Викрадачко?

- Та нема мені в чому зізнаватися! - спроби висмикнути руку поновилися. - Кажу ж вам, я хотіла селфі зробити з байком. Це що, заборонено? Можу оплатити штраф. У мене гроші є. Тільки відпустіть, - торохтіла на підвищених тонах, викручуючись, наче вуж на сковорідці.

У першій версії вона повз проходила. Тепер просто селфі. Так ще трохи і доберемося до суті.

- Відпустити поки не можу. Зателефонувати ти просила?

- Так-так! - киває вона, простягаючи руку до рюкзака. - Всього один дзвінок. Ув'язненим завжди дозволяють зв'язатися з рідними.

Ага!

- Так ти знайома з порядками? Ну, тоді в ділянку як до себе додому поїдеш. А там і зателефонувати дадуть і з сусідами по камері поговорити. Час тільки даремно витрачаю на тебе.

Дівча, розуміючи, що я через жалібні очі відпускати не збираюся, перестає вириватися.

- Послухайте, я вам правду кажу! Спочатку зробила селфі, а потім захотіла спробувати... Мені просто стало цікаво, як воно на Харлей-Девідсоні верхом сидіти.

- І як?

- Кру-уто! Мені дуже сподобалося, - шумно зітхає, озирнувшись на мій байк з непідробною теплотою, ніби він живий.

Найчастіше навпаки подібні дівчата на мене зачаровано дивляться, а на мій байк поглядають з побоюванням.

Але я вже і сам зрозумів, що ніяк вона на рецидивістку не тягне. Більше налякав, щоб домогтися правду. Брехуха з неї ніяка.

- Гаразд. Прощаю в перший і в останній раз. Якщо ще побачу тебе, значить, ти точно неспроста повз проходила.

- Ви мене відпускаєте? - пожвавилася дівчисько, приготувавшись до втечі від мене, куди подалі.

- Ні, звичайно, - обламую надію на порятунок від злого байкера, яким я виглядаю в її очах. - Рюкзак свій отримаєш, коли витреш своє малинове морозиво з різнобарвною гидотою. Вистачило ж розуму з морозивом лізти на чужий мотоцикл!

Відправив дівчину в кав'ярню за водою, сподіваюся, повернеться. Для підтвердження відкрив рюкзак, заглянувши всередину. Купа всякої нісенітниці валяється, але головне, гаманець і телефон на місці.

Повернеться Викрадачка. Нікуди не дінеться.

Все ж краще перестрахуватися, а то раптом у неї фобія якась кидатися на байки. Блок в її телефоні не стояв, і я через настройки швиденько знайшов номер, переписавши до себе.

Незабаром з'явилася і сама любителька байків з відром і ганчіркою.

- Давай-давай, старайся, - наставляю її, як своїх співробітників. - Вимий так, щоб блищало краще, ніж після мийки, на якій байк побував до зустрічі з тобою.

Збирався випити каву в своєму кабінеті мотосалону. Так нi, смикнув мене дідько припаркуватися тут. У цій кав'ярні я буваю час від часу, і тут варять каву за особливим рецептом. Моя секретарка приносить розбавлені помиї. Доводиться робити самому, коли час є, але як би я не старався, так смачно не виходить.

Зараз дивлюся на залитий байк малиновою рідиною і думаю, що краще б я помиї секретарки випив.

Викрадачка приймається терти мокрою ганчіркою по сидінню, старанно змиваючи липкі сліди. Довго ж їй мити доведеться.

- Вичавлювати треба краще ганчірку, ти мені всю електрику затопиш і приводний ланцюг. Це тобі не шафу мити.

Дівча підкидає на мене очі з докором.

- Я знаю, де і що знаходиться. У мене взагалі-то права є!

Приховую смішок від її гордовитої заяви. Реально дивна на всю голову.

Чоловікам в мотосалоні розповім прикол, хоч поржемо. А у мене ж ще й відео є. Воно стане хітом тижня.

Так і назву: «Хіт тижня зоряної Викрадачки».

- Ви мені довіряєте коробку перемикання швидкостей відмити? - питає вона після того, як закінчила з сидінням і трубами.

- Ні, звичайно ж! Ще чого! Дивись і вчись, Викрадачко.

Вологою ганчіркою обережно протираю липкі сліди. Без спеціальних засобів таку фігню не вимити, так що я більше для докору показав, до чого її забави привели.

- А тепер віддасте рюкзак? Харлей-Девідсон вже чистенький.

Непорозуміння з косою поглядає на мене з надією, переминаючись з ноги на ногу.

Ловлю себе на тому, що тупо роздивляюся її більше, ніж того варте. Миленьке личко, пухкенькі губи і виразно-яскраві очі, таких повно, куди не глянь. Але не кожна лізе на мій байк серед білого дня в тверезому стані.

- Іди вже, Викрадачка недороблена, - кидаю їй в руки рюкзак. - Ти пам'ятаєш про моє попередження?

Після того, як любителька байків розуміє, що її відпускають, від переляканої боязкості і сліду не залишилось. І замість того, щоб з вдячністю обіцяти ніколи не наближатися, видає зовсім інше:

- Все я пам'ятаю! Мені й самій найменше хочеться коли-небудь ще вас зустріти. Так що не сумнівайтеся, у нас занадто різні дороги. І мені шкода, що у Харлей-Девідсона такий огидний господар.

Різко розвертається, і майже бігом кидається вперед, швидко розчиняючись в натовпі.

А у мене день пішов по колу.