Роздiл 2

Костя

Хто б мені ще так радів, як не малявка. Поставила руки на боки і рушила на мене з самим злючим видом. Пропускаю гранатометну чергу з небесно-блакитних очей і проходжу далі. Ну не в саду ж мені трояндами милуватися і про бочки з вином перетирати одне й те ж. Вистачить і однієї троянди. Суцiльна колючка.

- Я тебе не запрошувала до себе в кімнату, - махає рукою на двері.

Ось же стерво малолітня.

- Ти знаєш, навіщо я прийшов, - ігнорую спробу мене вигнати. Сил не вистачить.

Сідаю в крісло, закидаю ногу на ногу і чекаю.

Лера біжить до дверей, тільки встигаю подумати, що поспішає батькам поскаржитися. Це вона може. Ябеда рідкісна. Вона повертається назад і падає в крісло навпроти.

- Чого питається, це я повинна зі своєї кімнати йти? - пихкає як перекипілий чайник. - Хочеш - сиди, мені пофіг, - розумію, як милостивий дозвіл. І тут же вона підскакує: - Слайм, не ходи до нього! Фу-фу-фу!

До мене наближається великий, в міру вгодований висловухий кіт. Мене складно назвати великим любителем тварин, але все ж спостерігаю з інтересом. Послухається хазяйку чи ні?

- Слайм, йди до мене, пожалійся на вередливу малявку, - я в свою чергу кличу, застиглого в нерішучості звіра.

- Не слухай індика! Він злий і грубий! Хочеш, я тобі ту футболку подарую?

Лера хапає закріплену на дошці колись білу річ, тепер з розмазаною помаранчевою плямою посередині.

- Хочу ту, що на тобі, - я промовляю більше для сміху, і мимоволі кидаю погляд на малявку. Вірніше, на те, як рухаються в такт частого дихання невеликі кола під її футболкой.

У відповідь отримую дулю. Що зовсім не дивно, знаючи про те, як мене "любить" ця злючка.

Навіть в такому безглуздому одязі, що наче мiшок прикриває струнке тіло, і ще більш безглуздiй зачісці, Лера виглядає як гарненька лялечка. А якщо точніше, зухвала і шкідлива лялечка.

Великі очі в обрамленні густих вій дивляться на мене з викликом. Плавно окреслені губи вона закушує. Та навіть сама не знає, наскільки жіночно виглядає, намагаючись здатися сильним воїном. Раніше я якось не помічав у ній змін, все вона бігала таким собі шибеником в спідниці перед моїми очима. Минулі вихідні відкрили мені очі на дві речі щодо Лери.

Батьки поїхали у відрядження, і на травневі свята я запросив друзів на віллу. Там є, де розвернутися для проведення приватної вечірки. Лера приїхала з подругою, по якій сохне її брат. Всі приколи зводилися до дитячих замашок малявки і ніщо не віщувало подальших подій.

Я просто зловив її, в жарт змушуючи вибачитися за те, що кинула мені в обличчя шишку. Хіба я міг в той момент очікувати, що малявка поцілує мене?

Таке мені і в кошмарному сні б не наснилося. Лера для мене завжди була: наче сестра та вередлива малявка.

Усе. Більше ніхто.

І хай йому грець. Мені сподобалося.

Так зворушливо і невміло вона доторкнулася до мене губами... Стоп. Спогади будять голодного мужика в штанях. Та-а-ак. На цьому закінчилася перша частина відкриттів.

Друге відкриття і воно ж є причиною, чому я сюди, власне, завалився до неї в кімнату, звучить не так романтично.

Малявка не просто так полізла цілуватися!

Козявка хитросмажена.

Поки я під гул мужика в штанях впивався в її рот з поцілунком, Лерочка витягнула у мене телефон. І пізніше, ввечері, чи то випадково, чи то навмисно, впустила його в басейн.

Для мене не проблема купити новий девайс. Але у мене пропали збережені документи, важливі відомості.

І взагалі, якого хріна я повинен це терпіти?!

- Лера, ти на віллі зовсім знахабніла. Думаєш, я стану терпіти твої витівки?

Кіт тим часом вибрав мене. Важливо переставляючи лапи, наблизився, потерся вухом об штанину і застрибнув на коліна.

- Ми зі Слаймом чекаємо пояснень, - навіть кіт зрозумів, хто з нас має рацію.

- Ну так-так, звичайно ж. Це я за мною ганялася, потім схопила і погрожувала відлупцювати по дупі, - не збиралася здаватися малявка, з викликом кидаючи в мене сіро-блакитні іскри. - Ти не чіпай мене, і я тебе тоді не буду.

Відмінна пропозиція. Звучить як погроза.

- Та вистачає й без тебе кого чіпати, - зриваюся на неї. - Це з тобою жоден нормальний хлопець не захоче зв'язатися. Ти ж божевільна. Одні дреди чого варті!

Лера сіпнулася, і тремтячими руками пригладила свої помаранчеві мотузки, що маскують волосся. Так і хочеться їх здерти і побачити її шовковисті пасма теплого горіхового кольору.

Очманіти... Нащо я таке думаю?

Кіт занервував і вкусив мене за вказівний палець. Несильно, але так розумію з попередженням. Та я і сам вже пожалів, що перегнув.

- Раз я така божевільна і страшна, тоді мені турбуватися нема про що, - надто вже спокійним, відстороненим тоном вона робить свій висновок з моїх слів. - Краще бути однією, ніж з таким індиком як ти або схожими владними самцями. Коли-небудь я зустріну скромного, тихого хлопчика і віддам йому всю свою любов. А ти... будь щасливий з усіма своїми коханками. Імена тільки записуй, щоб не забувати, як моє.

- Ось і розібралися, Ле-ра, - спеціально називаю її по імені, вголос навіть незвично вимовляти, малявка або вередлива злючка мені ближче по відношенню до неї.

Погладив притихлого кота і обережно пересадив на підлогу. Більше не кажучи ні слова, виходжу за двері. Нехай чекає свого тихого і скромного, хотілося б подивитися на «щасливчика».

Батьки повернулися в будинок і покликали Леру. Знову вона виплила з незадоволеним обличчям зі свого укриття. Старанно ігноруючи мене, зайняла своє місце, і далі продовжився вечір без випадів шкідливої ​​малявки.

З боку Лери так і було. Але батьки як змовилися.

- Ми вже домовилися, що зустрінемося на віллі всім складом. Діти, вас це теж стосується, - мама просто ставить перед фактом, посилаючи мені багатозначний погляд.

Придумати відрядження для мене не проблема. Форс-мажори на кожному кроці чекають. Так що чекайте мене довго-довго. Угу.