присмерк осінніх думок
подихи минулого
чомусь згадалося як два роки тому, восени, я з однією дівчиною писала пісні. звісно, вони були не дуже гарними. про якісь банальні теми: пори року, самотність, почуття. але все ж таки, перечитуючи їх зараз, стає так приємно на серці та душі від спогадів про те, що пережила я тоді. нажаль цього часу не повернути. не знаю конкретно за чим я так сильно сумую. адже я можу пам’ятати лише якісь нечіткі картинки й образи, а самі відчуття – ні. я лише в змозі припускати що я відчувала тоді, але це будуть тільки слова, а не справжні мої емоції.
знаю, осінь багато кому приносить якийсь негатив та смуток через свою атмосферу й погоду. проте для мене ця пора була чимось приємним, таким добрим і завжди далеким. навіть коли осінь ще тільки почнеться – вона вже майже скінчиться. не знаю з чим це пов’язано, але, озираючись в минуле, можна помітити, що ця пора завжди як мить проноситься повз мене, іноді навіть не зачепив.
наче кожної осені в моєму житті починається нова сторінка. відбувається щось дуже незвичне, чого я не могла ніяк очікувати. коли все літо сидиш вдома й проводиш кожен день точнісінько, як попередній, й різко з приходом дощів, сирості й смутку, наче промінь сонця серед хмар, виринає щось приємне. справжні щирі емоції і відчуття, що так само непомітно минуть, як і з’явилися…
#2832 в Сучасна проза
#1787 в Молодіжна проза
Відредаговано: 22.09.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
