присмерк осінніх думок
літній міраж
почалася осінь. це стало помітно не лише за календарем, а й за погодою. в одну мить приємна літня спека змінилася важкою прохолодою та сірістю всього навколо. це дуже сильно тисне на мене душевно. ніби все всередині стало таким, як за вікном. тепла ковдра і гарячий чай цілодобово, безперервно дозволяють зігрітися лише фізично, і то не завжди. всередині так гнітюче й сумно. ніби ось-ось розплачешся гіркими слізьми першого дощу цієї осені. і це стане початком усьому та одночасно кінцем. знаком того, що все буле лишиться у минулому: у спогадах, на фотографіях, у серці.
одними з таких приємних моментів лишаються прогулянки прохолодними вечорами, коли на небі так яскраво вже сяяли зорі й місяць освітлював все навкруги, на відміну від ліхтарів. коли вдень ще було так спекотно. сонце гріло, наче в липні. проте ввечері було помітно панування серпня, що вже поволі відступав. сидиш на якомусь подвір’ї багатоповерхівки. все так звично, адже кожне з них нагадує інше. світло горить лише в деяких вікнах. на годиннику майже десята вечора. наче розпливаєшся у всьому цьому. стаєш частиною вечора і більше ніколи не хочеш розлучатися з ним. проте час все плине й лишає позаду всі ці моменти, як спогади на душі. й згадуючи їх, іноді не знаєш, що було такого, що змусило пам’ятати про них. й не помічаєш, як від літа лишилися його останні подихи.
#2140 в Сучасна проза
#1506 в Молодіжна проза
Відредаговано: 22.09.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
