Розділ 6

Кай

— Дігане, є розмова. Не дуже зайнятий? — звертаюся до старого друга, коли він проходить, точніше, пробігає повз. Спіймати його виявилося не так уже й просто.

Офіційно Діган тепер уже не наставник принца, а начальник королівської варти, та ще й молодняком займається. І хоч він відмовився від посади викладача в Імперській Академії, проте таланту наставника знайшов застосування. Та й за Ерданом досі наглядає. Днями я бачив, як Діган за щось добряче його вичитував, а молодий король лише мовчки стояв і винувато кивав у відповідь.

— Важлива розмова? — Діган трохи пригальмовує, але не зупиняється. 

— Ну, терпить, звісно, але я хотів дещо з’ясувати. Це щодо Раяна.

Діган миттєво зупиняється і повертається до мене. 

— Щось із принцом? — стурбовано запитує друг, і я бачу, що йому справді не байдуже.

— Нічого особливого, просто зіткнувся вчора з ним у палаці, і мені здалося, що його щось турбує. 

— Раян завжди сам по собі, але особливих клопотів ніколи нікому не завдавав, — Діган усміхається та продовжує: — Окрім своїх наставників, звісно. 

— А хто в нього наставник? 

— Зараз — нікого. А так… зо два десятки на цій посаді вже побували. Один навіть не вижив. Сам, звісно, винен, але слава за Раяном і досі ходить погана. Грег не може знайти принцу вчителя вже кілька місяців. 

— Принц настільки некерований? 

— Раян — одинак. Може полетіти в гори, нікого не попередивши, та залишитися там на кілька днів чи тижнів. Грег уже все перепробував. Якось після чергової втечі він замкнув його на пів року. Хлопець обернувся та тиждень гарчав та вив, намагаючись зламати ґрати. Потім заспокоївся, але щойно його випустили — полетів у гори й два місяці не повертався. Ледве вистежили тоді. Грег сам за ним літав, насилу вмовив повернутися до палацу. 

— Так, складний хлопець. 

— Ним ніхто особливо не займався. Усі з Ердана порошинки здували. 

— Він озлобився? 

— Наче ні. Мені здається, його влаштовує відсутність тотального контролю. Часом Ердан йому навіть заздрив. Той завжди під наглядом: учителі, наставник, охорона. А Раян — вільний птах, справжній дикий!

— І теж шанувальник сирої печінки? — сміюся я, згадуючи, що за кожної нагоди Діган носить своєму вихованцю його улюблені ласощі. 

— О, так! Принци через неї в дитинстві так билися, що луска розліталася! 

— Ердану ти смаколики носиш, а Раяну хто?

Діган замислюється. 

— Та ніхто. Він сам полює, практично щодня літає до Синього озера, що між горами Надії та Близнюків. Вважає за краще там полювати й рибалити. Навіть не знаю, готує він собі щось чи їсть сирим. Його взагалі не те що на урочисті заходи не затягнеш — він і на обід ніколи не приходить, зрідка лише на вечері з’являється. І то тільки коли Грег на нього нагримає. Але з етикетом у нього все гаразд!

Тут я, звісно, міг би посперечатися, але Діган знає Раяна краще. 

— Я чув, Грег хоче відправити його до Академії Імперії? 

— Так, поки діє угода з імператором Саттоном про наречених, гріх не скористатися нагодою! 

— А програму потягне? 

— О, про це не турбуйся! Хлопець дуже здібний. І з навчанням у нього проблем ніколи не було. Та й викладачів він не чіпав — діставалося лише наставникам. А чого це ти ним раптом зацікавився? Сподіваюся, Грег не пропонував тобі стати наставником молодшого принца?

— Думаєш, не варто погоджуватися? 

— Вирішуй сам, але будь певен — солодко не буде. Я пів року під загрозою страти проходив, і це при тому, що в нас з Ерданом повне порозуміння. А Раян… Він жорсткіший за Ердана, хоча на вигляд і не скажеш. 

— Коли ми з ним учора зіткнулися, я дещо відчув… Мені здалося, що в нас є ментальний зв’язок... 

— Навіть так?! — дивується Діган. — Досі ніхто з не кровних родичів не зміг налагодити зв’язок із Раяном! Тобі вирішувати, але буде складно: Раян і дисципліна — поняття несумісні.

— Якщо Грег не знайде йому наставника, відправить до Королівської Академії?

— Навряд чи. Без наставника йому дорога лише до військової школи. Тим паче, що він не спадкоємний принц. Зроблять із нього солдафона, оскільки в дипломати не хоче. Ти ж знаєш традиції: молодшого сина відправляють якомога далі — на далекі кордони. 

— Я думав, Грегу традиції поперек горла стали після того, як батько з ним поводився.

— Ось тому він і хоче відправити Раяна до Академії Імперії. Може, там хлопець за розум візьметься. А якщо ще й одружиться! — Діган підморгує мені. — Загалом, думай. Сам знаєш: бути наставником принца Диких Земель небезпечно!

Діган регоче й біжить далі у справах.

Карада

Сама не помічаю, як за обідом ділю свою порцію на сім частин і з’їдаю лише дві. Сьогодні другий день нашого «покарання». Апетиту немає зовсім, і, здається, у мене незабаром линяння — напевно, через це такий настрій.